РЕПЕДЬ у жовтих хустинах

Діти приїжджають, бо їм цікаво, бо тут завжди є щось нове… бо «тут багато знайомих, а я вдома сам», – заявляє один новак. А що чекало їх у Репеді? Можна сказати: «як звичайно у пластовому таборі» – отже о 7.30 – підйом, пізніше – ранкова гімнастика на спортивному майданчику біля школи, у якій ночували діти, далі – умивання, впорядкування кімнат і «поїзд чистоти». Останнє – ніщо інше, як перевірка: чи малі пластуни почистили очі, вуха, зуби… Відтак – внесення українського прапора під час відкриття дня та сніданок…
– Діти відносять свою тарілку після їжі, застеляють ліжко – і це для них нормально. Удома є мама, є й інші, які часто це зроблять. А тут кожній дитині можемо допомогти ми, проте вона запам’ятовує, що зробила це сама, – каже ст. пл. Ірина Борущак-Губ’як, комендант новацького табору в Репеді.
– Струнко! Збірка в колі, – дає наказ під час занять ст. пл. Ігор. Новаки вмить стають колом. – А хто такі козаки? – питає він. – Це вільні люди, які втікали від панів. Згуртувалися й почали мешкати на Січі, на Хортиці, – чути у відповідь. – А хто заснував Січ? – знов питає бунчужний. – Дмитро Байда, – відповідають новаки. – Добре! Козаки були сильними й завжди говорили українською мовою. І ви також будьте такими козаками, – каже бунчужний.
Крім занять з історії, у таборі новаки займалися також впорядом, майструванням (тут найбільше сподобалося дітям: у майстерні виробляли прикраси з кораликів та дроту; а танці та пісні, які вивчали, діти вже презентували на цьогорічній ватрі у Ждині).
– Це також для них стало великою подією, – підказує комендант.
Проте табір – це й мандрівки, прогулянки, екскурсії, «вогники», тобто пластові вогнища, ігри, біг із перешкодами, спортивні заняття. Є й вільний час. Малі пластуни проводили заняття в роях, а «рій» – це основна одиниця в новацтві. У рої діти демократичним способом самі обирали собі ройового та назву рою:
– А це важливо: бо в такому молодому віці діти вчаться принципів співжиття, учаться слухати думку іншого й ураховувати її, – говорить ст. пл. І. Горків.
На тарілці насипаний стіжок борошна, на горі якого встромлений паперовий синьо-­жовтий прапор. У борошні, як пізніше виявиться, схований лист. Це гра, у якій стіжок борошна має символізувати гору Маківку, де 1915 р. Українські Січові Стрільці перемогли в боротьбі російські сили.
– Ой на горі на Маківці, там ся били Січовії Стрільці… Хлопці, підемо, боротися будемо за Україну, за вольнії права… – співають новаки, вибираючи по черзі ложкою борошно з тарілки. «То „nie ma” сенсу», – каже один із новаків. «Не кажи „nie ma” ceнcу, тільки „немає” сенсу», – підказує йому другий.
Виховники табору засвідчують: часто після участі в таборі дістають відгуки від батьків, що дитина повернулася з табору й почала з ними говорити українською мовою, прибирає за собою, а коли сидить за комп’ютером і батьки про щось її попросять, то не чекає і зразу виконує прохання. Цьому, певно, допомагає точкування, адже протягом дня пластові рої збирають бали: від 3 до +3 – за українську мову, пластову поставу та чистоту.
– Тут не треба говорити про якісь великі фрази, просто завдання «Пласту» таке, щоб діти ставали щораз кращими у звичайному житті. «Пласт» – це, мабуть, найкращий метод виховання свідомих дітей і молоді, а також активного лідера, – говорить ст. пл. І. Горків.

 

 

Автор: Павло Лоза

Передрук: «Наше слово» №33, 15 серпня 2010 року

{jcomments on}

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *