РЕПЕДЬ

 Репедь – село у Сяніцькому повіті на північ від с. Команча на сході Лемківщини. Розташувалося село в місці зустрічі невеличкої річки Репедки з р. Ославиця.  

Походження назви

Запропоновано два варіанти виникнення назви села. М.Крупа припускає, що топонім міг утворитися від слова «ріпа» (польською «rżepa», назва села «Rżepied»). За версією польських вчених назва Репедь походить від волоського «repede» («швидко»), що вказує на швидку течію річечки Репедка, на якій знаходиться село.

 

Історія села

Село Репедь засноване у 1517 році. У локаційному привілеї (документ про заснування населеного пункту або зміни його статусу), датованого 5 жовтням 1526 р., говориться про передачу села шляхтичу Мейсовському з 18-річним звільненням селян від повинностей, тобто з цього моменту селяни стали підпорядковуватися королівським декретам на основі волоського права. Враховуючи те, що вольності в той час надавалися на 24 роки, можна стверджувати, що на 1526 рік с. Репедь вже існувало 6 років.

{jcomments on}

У цьому ж 1526 році розпочато будівництво храму.

Через село у XVI ст. проходив торговий шлях, яким купці зі Самбора переганяли худобу, куплену в горах.

У Репеді і Куляшному згідно однієї ілюстрації 1565 р. існував пункт збору мита на користь староства.

Згідно Йосифінської метрики 1787-1788 рр. (поземельний кадастр) у Репеді на той час проживало 68 родин з прізвищами: Гринь, Хрущ – по 4 родини; Бруцяк, Гоцко, Онушканич, Радьо, Федоринець, Хромий – по 3 родини; Василько, Ващишин, Ільків, Крисина, Мушка, Палінський, Перун, Потончак, Сегін – по 2 родини; Баб’як, Брилінський, Буран, Вакера, Вархола, Ганич, Гаркай, Головатий, Громуляк, Гулик, Демчур, Каламаш, Коцан, Кріль, Крупа, Лазар, Мазур, Манкович, Маханич, Самуляр, Саракун, Семанишин, Стапай, Шуварник.

У 1824 р. збудовано дерев’яну церкву св. Миколая у східнолемківському стилі із дерев’яною дзвіницею спереду. Внутрішня поліхрімія церкви зроблена художником Буковчиком у 1896 р. У цьому ж році закінчено іконостас.

У 1907 р у селі працював керівник народної школи Андрій Крупський,  донька якого була дружиною відомого суспільного діяча Лемківщини адвоката Володимира Бучацького.

На початку XX ст (1901) у селі вміло писати 280 осіб, що на той час було дуже багато.

У роки визвольних змагань 1918-1921 рр. селяни взяли участь у боротьбі за самовизнання. 3 листопада 1918 парох села Вислік Великий Пентелеймон Шпилька проголосив створення Східно-Лемківської (Команцької) Республіки, до складу якої одразу увійшло с. Репедь. Тут була одна із шести оборонних станиць, а штаб оборони діяв у сусідньому селі Команчі. Селяни Репеді і Пелук відбили перший наступ польських військ на початку січня 1919 р.. Однак 23 січня 1919 під натиском численних атак республіка припинила своє існування.

У період другої світової війни за участю військ УПА місцеве населення отримувало опір від частих нападів польських банд.

У 1945-1946 рр. польське вісько разом із спецвідділами КДБ виселено більшість селян в Україну (Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська обл.). Тим що вдалося залишити, у 1947 р. були насильно депортовані на північні та західні землі Польщі в результаті акції «Вісла».

Під кінець XX ст у селі нараховувалось 40 господарств.

 

Інформація черпалася з:

 М.Крупа. Репедь // Лемківський календар. – 2000, с. 80-83

http://pl.wikipedia.org

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *