Ми памятаємо. Йосафат Коциловський (1876-1947), Анна Драган (1903-1986), Павло Стефанівський (1932) та Павло Федак (1945)

9 жовтня 1907 року був висвячений на священика. В 1911 – вступив до Чину Святого Василія Великого (василіяни). Був призначений єпископом Перемишльської єпархії УГКЦ (1917), архієрейське освячення якого провів митрополит Андрей Шептицький. До складу єпархії також входила територія Лемківщини.

 

По закінченні війни відважно намагався протистояти комуністичному тиску проти Церкви. У вересні 1945 був вперше ув’язнений польською владою, а 1946 переданий до рук НКВС у Львові. З відси був переведений до Києва, де від нього вимагали перехід у православ’я в обмін на збереження життя і сану. Через поневіряння захворів на запалення легень і помер 17 листопада 1947 року у київській в’язниці.

Створив ряд громадських та церковних товариств, видавав тижневик «Український Бескид», в якому друкувалося багато матеріалів на лемківську тематику.

* * *

3 березня 1903 року в м. Піттсбург (США) народилася Анна ДРАГАН (БОДАК) (1903 – 1986) – українська лемківська співачка.

У 1911 році Анна Драган з родиною повернулася на Лемківщину до села Розділля біля Горлиць (Республіка Польща). Під час Першої світової війни сім’я була інтернована до Києва, пізніше до Ростова (1915-1921).

Закінчила 4 класи гімназії у м. Таганрог (Російська Федерація). У 1921 році родина знову  повернулася на Лемківщину.

Після примусового переселення лемків з Лемківщини (1945) проживала зі сім’єю в Новоукраїнці (Кіровоградська обл.), пізніше – в село Вигода (Одеська обл.), звідки врешті переїхала до Борислава.

Співала змалку. Особливо розвинула свій талант народної співачки після повернення з Росії, де навчилася російських і українських пісень. У 1970 році фольклорист Михайло Дзіндзьо записав від неї низку текстів весільних пісень для праці «В Розділлю на весіллю». Потім ці записи доповнив Ярослав Бодак. Всього від Анни Драган записано понад 600 пісень, в основному лемківських (весільних – 249, балад – 32, парубоцьких – 35, ліричних – 107, авторських – 6), що мають велику цінність як джерело пісенного мистецтва лемків.

* * *

3 березня 1932 року в селі Білянка Горлицького повіту народився Павло СТЕФАНІВСЬКИЙ (1932) – етнограф, поет та громадський діяч.

Після виселення у 1947 році на західні землі Польщі закінчив в Квідзині школу механізації сільського господарства (1952). Працював інструктором Українського Суспільно-Культурного Товариства (сьогодні Об’єднання українців у Польщі) в Зеленій Горі (Республіка Польща). Зацікавився фольклором лемків та лемківським народним танцювальним мистецтвом.

У 1959 році повернувся до рідного села Білянка. Став секретарем секції лемківської культури при УСКТ та її інструктором, членом редколегії «Лемківського слова». Організував хорові, танцювальні, драматичні та музичні гуртки в селах Білянка, Лосє, Висова, Команча. Був одним з ініціаторів фестивалів лемківських колективів у Лосю (1962) та Устю Руському (1963).

Створив музей пам’яток культури лемків у с.Білянка та філію музею лемківських ремесел у скансені в Горлицях (див. фото). Також тут функціонує «Руська бурса» – школа з вивчення лемківської говірки та хор «Лемковина». Є головою Громадського кола лемків у Польщі.

Займається різьбярством по дереву та розписом лемківських церков. Автор статей на тему матеріальної та духовної культури лемків, а також поетичних збірок. Є видавцем квартальника «Лемко». Веде активну боротьбі за повернення лемкам лісів, які до 1947 року були їхньою власністю.

* * *

3 березня 1945 року в селі Кальник (сьогодні Закарпатська область) народився Павло ФЕДАКА (1945) – історик, етнограф та музеєзнавець.

Закінчив філологічний факультет Ужгородського університету (1968), кандидат історичних наук (1971). Автор 50 наукових праць з етнографії та музеєзнавства. Велику увагу присвячує питанням історії та культури закарпатських лемків.

Працював старшим науковим співробітником та заступником директора (1971) Музею народної архітектури та побуту Закарпаття. Згодом переведений на посаду директора Ужгородського краєзнавчого музею. Був ініціатором створення в селі Зарічеве (Закарпатська обл.) музею «Лемківська садиба». Донедавна був директором Національного музею народної архітектури і побуту в Пирогові (Київська область).

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *