БАЛУДЯНСЬКИЙ МИХАЙЛО АНДРІЙОВИЧ

Вчений, педагог, перший ректор Петербурзького університету.

Російський міністр освіти О. Голіцин у свій час, доповідаючи урядові про дефіцит наукових кадрів, зауважив: “Один народ, від якого можна нам бажати вчених, є карпатороси, які розмовляють однією з нами мовою і зберегли віру предків наших”. Серед цих “карпаторосів” (доволі спекулятивне сьогодні поняття)  був Михайло Андрійович Балудянський (26. 09. 1769 – 03. 04. 1847), уродженець с. Вишня Ольшова (сьогодні – Словаччина). Навчався в Кошицькій академії, юрфаці Віденського університету, а при Будапештському університеті в 1797 p. захистив дисертацію і одержав диплом доктора юридичних наук, а згодом його обрали деканом юрфаку Пештського університету. Володів практично всіма великими європейськими мовами.

На запрошення другого закарпатця, І. С. Орлая, у 1804 p. М. Балудянський прибув у С.-Петербург і обійняв посаду професора політичної економії в педагогічному інституті. Цей “іноземний слов’янин”, як його називали колеги, відразу привернув до себе увагу петербурзьких придворних і наукових кіл. Наукова обізнаність і добропорядність наблизили його до царського двору. Разом з другим закарпатцем, В. Г. Кукольником, він став учителем майбутнього імператора Миколи і його брата Михайла (1813-1817 pp. ) У 1819 p. його обирають деканом юрфаку і в тому ж році на альтернативній основі – першим ректором Петербурзького університету.

М. Балудянський виступав за прогресивний розвиток усіх наук, першим у Росії увів термін “політична економія”, зайняв гідне місце серед кращих педагогів і вчених Росії. Його думки щодо удосконалення соціально-економічної системи набагато випередили час. Засуджуючи кріпосництво, він рекомендував “відновити природну свободу і природний порядок у суспільстві”, а дійовим зростанням добробуту вважав правосуддя, покровительство і свободу промисловості разом з освітою громадян і поширенням торгівлі.

Як людина Михайло Балудянський вирізнявся чесністю і справедливістю, непохитністю при встановленні істини, особливо при вирішенні долі людей. Ці риси особливо яскраво виявилися в 1821 р., у період наступу реакції на прогресивних професорів університетів з метою викорінення “духа вольнодумства” і “воспитания покорности”. Один із тодішніх професорів М. Греч згадував, що вони поділялися на таких, які намагалися “по зависти, подлости, трусости и желанию вuслужиться у гнусного начальства”, і тих, які “придерживались своего мнения и вuражали оное по искреннему убеждению, по долгу правдu и чести”.

Прогресивні погляди М. Балудянського не вписувалися в самодержавну систему “воспитания” і він залишив посаду ректора, однак його багатющий досвід був використаний у комісії М. Сперанського по кодифікації права. Під його керівництвом вийшло 15 томів “Зводу Законів Російської імперії”.
За багаторічну і плідну працю М. Балудянський був удостоєний кількох нагород, а в одну з них – герб – сам імператор наказав вписати цифру “XV”, за числом томів “Зводу Законів”.

Він був таємним радником, статс-секретарем, сенатором, віддав сорок років на вівтар прогресивного розвитку Росії. Як представник західноєвропейської науки, він виріс до державного діяча, зробив вагомий внесок у розвиток економічної думки, кодифікацію законів, реформування народного господарства.

Помер у Петербурзі і похований у Троїце-Сергієвій лаврі. На надгробній плиті виписаний улюблений його вислів: “Да будет воля Твоя!”. Сьогодні на юрфаці УжНУ є іменна стипендія М. А. Балудянського.

Дмитро Данилюк,
доктор історичних наук, професор

Джерело: http://www.transcarpathiatour.com.ua/library/persons/persons_baludjnski_ua.html

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *