Лемківську ватру не загасив навіть проливний дощ

“Коли жила бабця, ми говорили по-українськи. А тепер я все розумію, але говорити важко, – каже Ельжбєта з Зеленої Гури. – В нашому місті багато лемків, сюди нас приїхало п’ятеро. Батьки зупинились у родичів, а ми з друзями живемо в наметі. Так веселіше. Вчора взагалі спати не лягали”.

Та якщо для молоді “Лемківська ватра” – привід розважитись, то старші люди навіть веселі пісні слухають зі сльозами на очах. “Я з сорок другого року, то сам смутно пам’ятаю своє село. Знаю, жилис-мо коло церкви. Хижу пам’ятаю. Неньо згинув ще на войні. То мама їхала сама з шістьма дітьми. По дорозі все розікрали, а нас забрали в Явожно (концтабір коло Кракова). Як ми всі їсти хтіли! І вже потім в Ольштині бідували, поки повиростали. В школі коло мене сиділа дівчина. Їй давали з дому пряники, білі булки. І так то пахло, так хтів попробувати, яке воно на смак, але стидавси попросити. Думав, як виросту, зароблю грошей і буду щодня білі булки їсти”, – згадує вусатий дідусь з ціпком. Каже, кілька років тому був на Донеччині, бо там живе його двоюрідна сестра. “Був заскочений, що в Донецьку всі говорять по-російску. Мені болит, що мої внуки говорят між собов по-польску. Але вони жиют у Польщі. А Донецьк — то Україна. Тепер ще й той закон прийняли. І чим то си вшитко скінчит?..”- переживає він.

Попри дощову погоду, ХХ «Лемківська ватра» у Ждині зібрала майже десять тисяч лемків з усього світу. “Це менше, ніж ми очікували. На ХV ватру приїхало майже 25 тисяч людей, – каже голова Світової федерації українських лемківських об’єднань Софія Федина. – Приїхало менше українців, бо важко і дорого отримати візу. Наше завдання на наступний рік – добитись максимального спрощення перетину кордону для лемків, які їдуть на «ватру» чи хочуть відвідати рідні місця. Зрештою, усі, хто не зміг з якихось причин поїхати на «ватру» до Польщі, можуть приїхати 4 серпня до Монастириськ на Тернопільщині. У 40-х лемків переселяли на схід України, але вони прагнули повернутись додому. Коли їх не пустили через кордон, намагались осісти у місцях, які нагадували їх рідні краї. Тому в Монастириськах багато лемків і там організовують другу за величиною «Ватру». В Україні лемківські ватри проводять навіть на Луганщині (там є два села лемків) та на Полтавщині (там 30 сіл). “Лемківська ватра” – це приклад для усіх українців, як треба згуртовуватись. Бо лише з такого об’єднання, може, почнеться відродження України”.

 

Автор: Зіновій Воронович

Джерело: газета “Високий Замок”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *