Zmiivka_Boiky

АКЦІЯ-51. СТЕПОВІ БОЙКИ

Королівським шляхом

Активіст місцевої «Просвіти», вчитель фізкультури, а за сумісництвом краєзнавець Микола Куривчак вказує на шматок поораної землі неподалік від крамниці у Вербівці – одній зі зміївських дільниць. За задумом, тут має постати майбутній музей депортації [див. довідку], експонати до якого поки що лежать у місцевому будинку культури. Допомагати південним бойкам із цією ініціативою будуть побратими з галицьких громадських товариств «Устрики» та «Бойківщина», котрі вже мають подібні музеї.

Хоча дах місцевого клубу протікає, про свій персональний добробут зміївчани не забувають: вирощують щорічно по два врожаї картоплі, цибулі та іншої городини, яку вивозять на Криворіжжя й “навіть” до Києва. Дехто працює у великих фермерів, один із яких узявся відроджувати знищені в горбачовські часи виноградники. «Хай як бідкаються, – оповідає шурин Куривчака пан Роман Моцьо, – а через кожен дім мають власну машину, бо ж і їздити тепер можна: до візиту шведського короля збудували нормальну дорогу. Взагалі, лінивим бути в селі – гріх». Окрім нової шосейки, варто відзначити зміївську ідеальну чистоту: побілені хатки на тлі синього Дніпра й виметені вулиці з клумбами попід парканами. […]

Lemkivska_cerkva

АКЦІЯ “ВІСЛА”. ВІДІРВАНІ ВІД УКРАЇНИ

Розплата за нездійснені гріхи

Фактично відбулось втручання в інтимний внутрішньо-лемківського світ, постала загроза його поділу зсередини. Уже під час перших проваджених на Лемковині переселенських акцій «до Росії» (на територію Радянської України) чимало лемків воліло записатися поляками, перехреститися у костелі, аби не бути в числі вивезених на схід. Горлицький уповноважений польського уряду писав, що лемки, не маючи бажання виїздити, доводять, що «походять від шведів, інші знову виводять своє походження від татар, аби тільки не трактувати їх як руських горян». Це й так не допомагало, оскільки лемки дуже слабо говорили польською, і викрити їх було легко. Зважаючи на чисельні петиції від лемківських громад, польських інтелігентських середовищ, і навіть приязного лемкам «товариша Гомулки» про можливість подальшого їх мешкання у Польщі, репатріаційне управління в Варшаві замовило у тодішньому відповіднику Академії наук – «Академії умієнтносці» звіт про походження лемків і їх стосунок до українського кореня. Відповідь була розлога, однак основна думка звучала так: «польськість лемків носить кон’юнктурний характер». Це означало благословення на подальші виселення. […]

Akcia-51

АКЦІЯ-51. Переселення українського населення Західної Бойківщини

Економічний потенціал переданої ділянки території України Поль- щі в історіографіях обох країн подається неоднозначно. Наприклад, львівський історик І. Козловський зазначає, що вона була багата на нафту і газ. На момент передачі тут нараховувалося 129 нафтових свердловин, у тому числі 97 діючих з добовим видобутком нафти 85 тон [10, c.188]. Польські вчені А. Роговська й С. Стемпель, навпаки, зауважують, що Польща отримала гористий терен з кепськими грунтами й вичерпаними родовищами нафти [14].

Мусимо констатувати, що протилежна сторона отримала розви- нутий район з налагодженою інфраструктурою. На цих землях були розташовані такі функціонуючі об’єкти і підприємства, як нафтовий промисел, нафтопереробний завод, контора зв’язку, маслозавод, електростанція, машино-тракторні станції та ін.

На взаєм ПР передавала Радянському Союзу прикордонну ділянку відповідної площі Люблінського воєводства розташовану на лівому березі р. Солокії, Бугу і Гучви. Тут було створено новий район Львівської області – Забузький. До його складу ввійшли міста Белз – центр, Кристанопіль (сучасний Червоноград), Угнів, а також 21 сільська ради [10, c.188]. Внаслідок угоди УРСР покращила залізничне перевезення за рахунок передачі Польщею майже 64,5 км залізничної колії з чотирма обладнаними станціями. Поряд з цим, вона отримала високовольтну лінію електропередач завдовжки 44,281 км, 10 підприємств будівельної та переробної промисловості та поклади кам’яного вугілля [10, c.188]. […]