НЕ БУДЕМЕ ЇСТИ, НЕ БУДЕМЕ ПИТИ

НА ГОРІ ВИСОКІЙ ЦЕРКОВЦЯ СТОЯЛА

На горі високій церковця стояла,
Коло ней дівчина квіточки садила,
Ой садила, ой співала,
Матір Божу щастя прохала.

З’їздив я коника, з’їздив вороного,
Скажи, мила, правду, ци буде що з того?
Ой ци буде, ой ци ні.
Скажи правду, серце, ти мені.

Я тобі казала, щом роду простого,
Ти за мнов не возмеш посагу жадного,
Ой ти в мене посаг, самая,
Як на небі зоря красная.

Тепер мені кажеш, щом зоренька красна,
Потому ми скажеш: «Доленько нещасна».
А як ти не скажеш, — то мати:
«Було си сироти не брати». Гей!

НА ВИСОКІЙ ГОРІ СНІЖОК СЯ БІЛІЄ

На високій горі сніжок ся біліє,
Де ся моя мила, ой на зиму подіє? (Двічі)

Збудую єй хижу з тесаного древа,
Ище єй донесу, што єй буде треба. (Двічі)

Збудую єй хижу з тесаного древа,
Буде сой сиділа, яко королева. (Двічі)

Збудую єй хижу на високій горі,
Буду я єй носив орішечки в торбі. (Двічі)

Орішечки в торбі, яблочка в капусті,
Буде мі давала солодкой гамбусі. (Двічі)

КУДЕЛИЦЬО ТИ МОЯ

Куделицьо ти моя зо самого срібла, (Двічі)
Што під тобом сідит біда не потрібна!

Кед собі превию на кудели клоча, (Двічі)
Ой то мя полюбит хлопец з-за убоча.

Ой пряду я, пряду тоненько на міхи, (Двічі)
Не било, не буде з милого потіхи.