ЛЕМКІВСЬКІ ПІСНІ

На особливу роль колядок у житті селян-трударів вказував, насамперед, незабутній Каменяр — Іван Франко. Письменник підкреслював, що „колядка переносила їх думку в якийсь світ, близький і рідний їм, а при тім зовсім відмінний від того, серед якого минає їх убоге, клопітливе життя… Слухаючи і співаючи колядки, такий бідолаха хоч на хвилю бачить себе заможним господарем, у якого подвір’я чисто заметене, хата гарна, світла…»

Творча уява лемків, їхні радощі й страждання, смуток і тривога втілюються передовсім у ліричних й побутових піснях, які генетично споріднені з іншими пісенними жанрами, зокрема весільними піснями й баладами. Цілий каскад людських переживань вихлюпується у поетичні рядки. Психологічні колізії, втілені у цих піснях, пов’язуються з жіночою долею, родинними стосунками, чи материнськими почуттями. […]

ЛЕМКІВЩИНА: ІСТОРІЯ

Наприкінці X ст. західні Карпати з’єдналися із Київською Руссю, потім належали до Галицького і Галицько-Волинського князівств. Цей період приналежності русинів західних Карпат до рідної матері-держави позначився бурхливим розвитком економічного життя, освіти, культури карпатського краю.

Після розпаду Київської Русі в XІ ст. його південно-західна частина (теперішня Україна із Лемківщиною) ввійшли в сферу інтересів української народності. Отже, лемки належать до українського народу. Популярні серед лемків народні назви “русини”, “рускі”, “руснаки”, “руси” є давньою назвою українців.

У середньовічні часи територія Лемківщина входила до складу Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Згодом землі Пд. Л. були захоплені Угорщиною, а з 1340-х рр. вся Лемківщина була включена Казимиром III Великим у склад Польщі, де перебувала до 1772.

Створилася нова економічна і політична ситуація. Житло русинів на той час досягало окраїн Любліна, Ряшева, Кракова. Щоб відтіснити русинів у глиб гір, польський уряд почав уже тоді тривалу польсько-німецьку колонізацію. Було введено панщину (фільварково-панщизняну систему), а села локалізовано з руського на волохське право.

Русини продовжували боротьбу проти гнобителів. Особливого розмаху ця боротьба досягла в середині XVІІ ст. під час визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького. Цим жителі західних Карпат затвердили свою єдність з українським народом, прагнення до возз’єднання. Повсталі загони лемківських селян, який очолив ватажок Андрій Савка, наносили відчутні удари польській шляхті. Але сили були нерівними і після поразки козацьких військ під Берестечком, польська шляхта жорстоко розправилася з лемківськими повстанцями. […]