ЗА ЯРЕЧКОМ, ЗА ЯРЕЧКОМ, ЗА ВОДОМ

За яречком, за яречком, за водом
Єсть там дівча, єсть там дівча з подобом.

Коби мі го, коби мі го хтіли дац,
Знав бим го, знам би го шанувац.

А як мі го, а як мі го не дают,
То най си го, то най си го тримают.

Ой най си го, ой най си го за облачком засадят,
Най на него паробочки не глядят!

ІСТОРІОГРАФІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІСЕННОЇ КУЛЬТУРИ ЛЕМКІВ

У виданні Етнографічного збірника Наукового товариства ім. Тараса Шевченка (НТШ) 1906 – 1908 pp. опубліковано непересічну працю С. Людкевича та О. Роздольського “Галицько-руські народні мелодії”. Доволі вичерпний та різнорідний матеріал (1525 зразки) представлено записами з областей Східної Галичини, Покуття, Лемківщини, колишнього російського кордону. Записи, здійснені за допомогою фонографу. Матеріал систематизовано за функціонально-тематичними та ритмоструктурними параметрами, розподілено в групи обрядових, позаобрядових, танкових, напливових та пісень “чужоплемінного” і літературного походження. Окремий розділ при кінці збірки становлять 90 транскрипцій лемківських пісень (№ 1416-1506), оскільки вони “по своїх типових формах і загальнім характері мольодій так сильно відбиваються від иньших галицько-руських, що ніяк не далиб ся були вмістити між ними”. Записано їх у селах Лемківщини – Берест, Більцарева, Богуша, Королева Грибівського повіту та Бортне, Крампна, Поляни Кроснянського повіту Краківського воєводства. Визнаючи більшу тональну монотонність галицьких пісень на відміну від українських і залежність в них мелодичного елементу від складочислової ритміки тексту, С.Людкевич, втім, наголошує на інтересі до них з боку збирачів і дослідників “первісних”, т. зв. “прамелодій”. Ця праця стала етапною в українській фольклористиці й “підготувала грунт для структурної типології пісенного фольклору” надалі. […]

ЛЕМКІВСЬКІ ПІСНІ

На особливу роль колядок у житті селян-трударів вказував, насамперед, незабутній Каменяр — Іван Франко. Письменник підкреслював, що „колядка переносила їх думку в якийсь світ, близький і рідний їм, а при тім зовсім відмінний від того, серед якого минає їх убоге, клопітливе життя… Слухаючи і співаючи колядки, такий бідолаха хоч на хвилю бачить себе заможним господарем, у якого подвір’я чисто заметене, хата гарна, світла…»

Творча уява лемків, їхні радощі й страждання, смуток і тривога втілюються передовсім у ліричних й побутових піснях, які генетично споріднені з іншими пісенними жанрами, зокрема весільними піснями й баладами. Цілий каскад людських переживань вихлюпується у поетичні рядки. Психологічні колізії, втілені у цих піснях, пов’язуються з жіночою долею, родинними стосунками, чи материнськими почуттями. […]