Hnatuyk_1971-1926

Ми памятаємо. Андрій Орисик (1922-1998) та Володимир Гнатюк (1871-1926)

Сьогодні відзначаємо день народження АНДРІЯ ОРИСИКА (1922-1998) та ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА (1871-1926)

 

9 травня 1922 року в селі Вілька (Республіка Польща) на Лемківщині  в сім’ї різбяра народився Андрій ОРИСИК – майстер художнього різьблення по дереву, член Спілки художників України.

 

Різьбити почав з дитинства. Його подальший шлях навряд чи міг бути іншим, оскільки народився він у колисці лемківського різьбярства, а його батьком була знакова постать у школі лемківської різьби по дереву Михайло Орисик. Саме у нього Андрій навчався ремеслу.

 

У 1945 році сім’я була переселена в Україну в село Гутисько на Тернопільщину, де вже наступного року помер батько. Після цього Андрій переїжджає на Львівщину у Трускавець.

 

Об’єктом його творчості стали фауна (дикі та домашні тварини), флора та сцени з життя. Серед найвідоміших робіт «Ведмідь-пасічник», «Олень», «Дикий кабан», «Орел», «Телятниця», скульптурна композиція «Визволення», яка знаходиться у Музеї лемківської культури в селі Зиндранова на Лемківщині. Автор композиції за творами Тараса Шевченка «На панщині», «Катерина», «Козаки в турецькій неволі». Від батька перейняв спосіб різьблення сцен з життя реальних людей.

* * *

Hnatuyk_1971-1926

У цей день 1871 року в селі Велеснів на Тернопільщині народився ВОЛОДИМИР ГНАТЮК (1871-1936) – український етнограф, фольклорист, мовознавець, літературознавець, мистецтвознавець, перекладач та громадський діяч, член-кореспондент Імперської Петербурзької АН (1909), академік АН України (1924), член Празької та Віденської Академії наук, Чеського наукового товариства (1905), Австрійського етнографічного товариства у Відні (1907) та Міжнародного союзу фольклористів у Гельсінкі

Навчався в гімназіях у Бучачі та Станіславі (сьогодні Івано-Франківськ), філософському факультеті Львівського університету (1894-1899), де студіював у Михайла Грушевського та Олександра Колесси.

 

Lopata_Pavlo

Ми памятаємо. Павло Лопата (1945) та Василь Шалайда (1922-1978)

20 березня 1945 року в селі Калинів (сьогодні Республіка Словаччина) на Лемківщині народився Павло ЛОПАТА – канадський художник українського походження. Закінчив середню загальноосвітню школу у Межилабірцях (1963), а в 1966 році вступив на відділ художньої творчості Братиславського університету (1966-1969). У 1969 року після окупації краю радянськими військами емігрував до Канади. Тут він закінчив Коледж Жоржа Read more about Ми памятаємо. Павло Лопата (1945) та Василь Шалайда (1922-1978)[…]

Ми памятаємо. Іван Бердаль (1928-1986))

15 березня 1928 року у селі Вілька (сьогодні Сяноцький повіт Республіки Польща) на Лемківщині народився Іван БЕРДАЛЬ – різьбяр, один з кращих представників рельєфної різьби по дереву. Вирішальне значення у виборі майбутньої професії мало місце народження. Село Вілька історично стало одним з осередків (разом із селом Балутянка) різьбярства на Лемківщині, представниками якої здавна була родина Read more about Ми памятаємо. Іван Бердаль (1928-1986))[…]

РІЗЬБЯРСТВО ТА КАМЕНЯРСТВО НА ЛЕМКІВЩИНІ

ДЕРЕВЯНИЙ ПРОМИСЛ

Важливою підставою життя лемків є деревний промисл. Ліс є великим джерелом доходу для мешканців Лемківщини. Деякі села, положені серед старих, густих борів, напр. Чорна Вода біля Щавниці, Дальова біля Яслиськ, Мощанець, Суровиця, Дарів, Поляни, Полави, Завої в Романівщині, Команча, займаються стинанням, чищенням, доставою дерева (ялиць, смерік, сосен, буків) до тартаків, залізниці та міст, і це приносить їм великі прибутки.

Самий переріб дерева на промислові предмети слабо розвинений. Він радше зужитковується та примінюється до власних потреб, а саме на гонти, протісся, лати, бельки, форшти при будові хат і господарських будинків. Виріб гонтів був давніше дуже широко розвинений і доставляв першої якости матеріял до накривання дахів тощо.

Майже всі церкви на Лемківщині були покриті гонтами, і то не лише дахи, але всі стіни, щоб дерево не нищилося, бо легше купити кілька чи кільканадцять кіп гонтів, ніж будувати нову стіну. До того й муровані церкви були криті гонтами. Щойно тоді, як лемки відкрили нове джерело доброго заробітку в Америці, почали вживати на покриття церкви бляху, тому саме, що вона дуже довготривала.