Lemkivshchyna_Map

Там, на Лемковині, ще й досі живій

Отже, ймовірно, що формування Лемківщини як українського етнокультурного регіону відбулося щойно у XV—XVI ст., коли цю територію охопила хвиля сільської колонізації на волоському праві, пристосованому до умов господарювання у гірських околицях, де основою було випасання овець, а хліборобство мало спочатку лише допоміжну роль. Усупереч твердженням деяких публіцистів, котрі намагаються всякими способами відокремити Лемківщину від українського етнокультурного простору, основний демографічний потенціал цієї колонізаційної хвилі складали не етнічні волохи (румуни) чи інші гірські племена, мандруючи з Балканів (нібито щойно згодом якимсь чудодійним способом «рутенізовані»), але українська стихія, яка вбирала в себе різні сторонні впливи. З іншого боку, відстороненість Лемківщини, втиснутої вузьким клином поміж польські та словацькі оселі, сприяла консервуванню культурних і мовних архаїзмів.

[…]

plagat-SVIDNIK-2012

15-17 червня – 58-ме Свято культури русинів-українців Словаччини

plagat-SVIDNIK-2012

 

З 15-го по 17-те червня 2012 року у Свиднику (Словаччина) відбудеться традиційне 58-ме Свято культури русинів-українців Словаччини.

 

Організатор фестивалю Союз русинів-українців Словацької Республіки.

 

Участь у Святі також візьме делегація Львівського обласного товариства “Лемківщина”.

 

 

ПРОГРАМА СВЯТА:

 

V__Konhres_SFULO

Новим головою СФУЛО обрано Софію Федину

V__Konhres_SFULO

11-13 травня 2012 року у Горлицях (Польща) під час V Конгресу Світової Федерації Українських Лемківських Обєднань (СФУЛО) було обрано нового голову. Протягом наступних пяти років СФУЛО очолюватиме кандидат політичних наук та співачка Софія Федина.

Duchnovych__1865

Ми памятаємо. Олександр Духнович (1803-1865)

Duchnovych__1865

24 квітня 1803 року в селі Тополя (сьогодні Республіка Словаччина, Пряшівщина) на Лемківщині в сім’ї священика Василя Духновича та Марії Гербер народився син Олександр ДУХНОВИЧ – греко-католицький священик, русинський-український письменник, педагог, поет, культурний діяч, народний будитель.

 

Незабаром після народження сина сім’я переїхали у село Стакчин, де Олександр провів своє дитинство. У шість років Олександр почав вчитися грамоті, першим його вчителем став дядько, Дмитро Гербер, що навчав його з букваря, псалтиря та часослова. У дев’ять років Олександр Духнович продовжив навчання в Ужгородській школі (1818-1823), яке велося угорською мовою. Далі продовжив навчання в гімназії у Кошицях (1823-1825), а звідти був переведений в Ужгородську семінарію, де він вивчав богослов’я (1825-1827)

 

Ми памятаємо. Іван Мацинський (1922-1987)

9 квітня 1922 року в містечку Межилабірці (сьогодні Республіка Словаччина) на Лемківщині в родині залізничника народився Іван МАЦИНСЬКИЙ – поет, публіцист, перекладач, видавець та громадський діяч. Лауреат премії імені Івана Франка.

Навчався в Руській учительській семінарії у Пряшеві (1937-1941), Вищій школі суспільних наук у Празі (1945-1949) та філософському факультеті Університету ім. П.Шафарика у Пряшеві.

Під час навчання вчителював. Тоді ж заснував літературно-громадський місячник «Костер» (1946-1947).

З 1949 року постійно проживав і працював у Пряшеві. Працював директором Українського національного театру, завідував Відділом української літератури Словацького педагогічного видавництва у Пряшеві. Був одним з організаторів україномовного журналу “Дукля” та Української секції Спілки письменників Словаччини, яку довший час очолював (1953). Активно працював в громадсько-культурному житті українців Пряшівщини (північно-східні терени Словаччини).