УСНА НАРОДНА СЛОВЕСНІСТЬ ЛЕМКІВ

Бескидах Сяноцької округи у 30-х pp. XIX ст. збирав лемківський фольклор польський літератор Казімеж Туровський (1813-1874). Він опублікував з цих записів цикл розбійницьких (“збойницьких”) та окрему збірочку інших пісень.

У 50-х pp. на галицькій Лемківщині збирає етнографічні і фольклорні матеріали український письменник, народознавець і педагог Олексій Торонський (1838-1899). Окремі записи лемківських пісень були надруковані в його нарисі про лемків, яким, фактично, започатковано серйозне істо- рико-етнографічне вивчення цієї гілки українського народу. Чимала добірка лемківських пісень, зібраних О.Торонським, опублікована в збірнику Якова Головацького “Народные песни Галицкой й Угорской Руси” (Москва, 1878).

У цьому виданні вперше побачили світ більшість матеріалів із згадуваних збірок І.Бірецького та інших збирачів лемківського пісенного фольклору, в тому числі і закарпатської — південної частини Лемківшини, зокрема Олександра Духновича (1803— 1865), Олександра Павловича (1819-1900), Анатолія Кралицького (1835-1894) та деяких інших збирачів. Властиво, це видання і було найзначнішою в XIX ст. публікацією різножанрового пісенного матеріалу з Лемківщини.

Пісні з закарпатської Лемківщини вміщені в збірниках “Угрорусские народные песни” (СПб., 1885) Григорія Де-Воллана (1847- 1916), “Русский соловей” (Унгвор, 1890) і “Угрорусски народны спиванкы” (Будапешт, 1901) Михайла Врабеля (1866-1923). […]

ОЙ ВШИТКО МІ, ВШИТКО ВОДИЧКА ЗАБРАВА

Ой вшитко мі, вшитко водичка забрава,
Лем моя миленька на горбку зостава! (Двічі)

Не мам нич, не мам нич з хижи, ні на дворі,
Порожньо в кишени і пусто в коморі! (Двічі)

Не мам нич, не мам нич, лем свою Тереню,
Як прийдут м’ясниці, то ся з ньом оженю. (Двічі)

Куплю єй стриженьки блискучі, як роса,
Жеби не ходила, як дотепер, боса. (Двічі)

Фартушок шовковий, єдвабний кабатик,
Жеби люде знали, же я барз богатий! (Двічі)

ОЙ ВЕРШЕ МІЙ, ВЕРШЕ

Ой верше мій, верше, мій зелений верше!
Юж мі так не буде, (Двічі)
Як мі било перше.
Юж мі так не буде, (Двічі)
Як мі било перше.

Бо перше мі било, барз мі добрі било,
Од свойой мамички (Двічі)
Не ходити било.
Од свойой мамички (Двічі)
Не ходити било.

Не ходити било, кади я ходила,
Не любити било, (Двічі)
Кого я любила.
Не любити било, (Двічі)
Кого я любила.

Не ходити било горами-лісами,
Не любити хлопців (Двічі)
З чорними очами.
Не любити хлопців (Двічі)
З чорними очами.

Яничкови очи ходят по убочи,
А мої за нима, (Двічі)
Здали би ся з нима.
А мої за нима, (Двічі)
Здали би ся з нима.

На єдно ся здаме — чорни очка маме,
На друге ся здаме, (Двічі)
Жадне нич не маме.
На друге ся здаме, (Двічі)
Жадне нич не маме.

ОЙ БОЖЕ, ЧОГОМ СЯ ДОЧКАВ

Ой Боже, Боже, чогом ся дочкав, (Двічі)
Же я ся так молоденький (Двічі)
До войска достав!

При войску достав коня сивого, (Двічі)
А хто же мі буде вкладав (Двічі)
Сідло на нього?

Ах, прийд мі мила, подай шабличку, (Двічі)
Бо я буду юж ся зберав (Двічі)
На екзецирку.

А екзецирка та нич не значит, (Двічі)
Але тому, хто єй знає, (Двічі)
Стари вояци.

Стари вояци лем спацируют, (Двічі)
А тому рекрутята ім (Двічі)
Гвери пуцуют!

НА ПОДОЛЮ БІЛИЙ КАМІН

На подолю білий камін, (Двічі)
Подолянка сідит на нім. (Двічі)

Сідит, сідит, вінок виє (Двічі)
З білой ружи і лелиї. (Двічі)

Прийшов до неї подолянок: (Двічі)
Подолянко, дай мі вінок. (Двічі)

Я бим тобі вінок дала, (Двічі)
Бим ся тата не бояла. (Двічі)

Не так тата, яко брата, (Двічі)
Бо брат гірший єст од тата. (Двічі)