МОЯ МИЛА, МОЯ МИЛА, ПРЕМИЛА

Моя мила, моя мила, премила,
Пораю ти, пораю ти фраїра.
Пораю ти, пораю ти, кого хцеш,
Бо юж моя, бо юж моя не будеш.

Моя мила, моя мила, дай ручку,
Бо я їду на ту войну французку.
А як піду, там юж мене забиют,
А пізніше розмарином прикриют.

МАРИСЮ, МАРИСЮ, Я ТЕБЕ НЕ ЛИШУ

Марисю, Марисю, я тебе не лишу,
Я твоє імено, на папір запишу. (Двічі)

На папір запишу, на стіну повішу,
Жеби люди знали, же я мам Марисю. (Двічі)

Марисю тетина, ми собі родина,
Ани я, ани ти, не мали фраїра. (Двічі)

ЛЮЛЯЙ ЖЕ МІ, ЛЮЛЯЙ, КОЛИШУ Я ТЕБЕ (колискова)

Люляй же мі, люляй, колишу я тебе,
А як ти мі заснеш, то я лишу тебе.

Люлю же мі люлю, під зелену дулю,
Дуля ся розвиє і тебе прикриє.

Колисала бим тя і водни і вночи,
Жебим ся по тобі діждала помочи.

Люляй же мі, люляй, Пан-Біг тебе приспит,
Син Божий тя збудит, бо дітину любит.

Колиш же ся, колиш, колисочко сама,
Жебим я си пішла до роботи зрана.

Люляй же ся, люляй, лем ся не скатуляй,
З той новой колиски до чорной землички.

Ой сину, мій сину, я про тебе гину,
Ни во дни, ни вночи- нигда не спочину.

Ой люляй мі, люляй, мій сину молодий,
Як ся постарію, подаш мі хоц води.

Люляй же мі, люляй, моє мале дитя,
Бо я з тобом піду до гаю по квітя.

ЛЮЛЯЙ ЖЕ МІ, ЛЮЛЯЙ, КЕД МІ МАШ ЛЮЛЯТИ (колискова)

Люляй же мі, люляй, кед мі маш люляти,
Бо я не мам коли тебе колисати. (Двічі)

Люлю же мі люлю, де я тя притулю?
Під зелену сосну, ягідку розкошну. (Двічі)

Люлю же мі люлю, вшию ти кошулю,
Вшию тобі зо дві, лем мі люляй добрі. (Двічі)

Люлю же мі люлю, вшию ти кошулю,
Як мі будеш спати, вшию і кабатик. (Двічі)

Усний же мі, усний, великий виросний,
Великий як і я, білий, як лелия. (Двічі)

Люляй же мі сину, хоц єдну годину,
Усний мі і зо дві, даст ти Пан-Біг добрі. (Двічі)