П’ять запитань для лемка

Мова чи говірка?

За мовою українці зі сходу ніколи не впізнають у лемках із заходу Польщі своїх єдинокровних братів. Бо лемки жили на прикордонні українських, польських і словацьких земель у карпатському Низькому Бескиді. Називали себе русинами, але східні сусіди, русини-бойки, прозвали їх лемками за часте вживання частки «лем» (лише, тільки). Лемківська говірка — несподівана суміш давньоруських, польських, словацьких слів з обов’язковим наголосом на передостанньому складі. Передати її графічно людина з Наддніпрянщини, як на мене, не зможе. Взагалі до лемків у Польщу варто їхати тільки задля того, щоб їх послухати. В Україні такого, на жаль, уже не почуєш навіть в Тернопільській області, де лемків живе найбільше.

Запитувала у багатьох лемків, чому не розмовляють українською літературною мовою. Мені відповідали, що батьки спілкувалися з ними лемківською, а не українською, тому літературну вони розуміють не повністю. Популярна фраза: «Поки наші батьки навчилися б української, то ми вже давно би сполонізувалися». Тут слід уточнити, що за часів Польщі на Лемківщині вчили дітей за лемківськими букварями, а не за українськими абетками. Намагалися ті букварі поширити навіть далі на Галичину. Але там селяни протестували, не пускали дітей до школи. А лемкам якось не пасувало критикувати свою мову, хоча досі згадують, що той буквар був нашпигований польськими словами.

[…]

ПЕРЕСЕЛЕНСЬКА ОПЕРАЦІЯ «ВІСЛА»

Українське питання

Переселення українців в Радянську Україну не розв’язало українського питання в Польщі. У південно-східних воєводствах залишилося близько 200 тис. українців. Не можна не погодитися з фактом, що частина цього населення підтримувала діяльність загонів УПА. Однак слід пам’ятати, що тоді УПА не загрожувала польській державі та владі. Роман Дрозд у книжці Дорога на захід писав: ,,Польська влада, прямуючи до перетворення Польщі в однонаціональну державу, хотіла продовжувати переселення українського населення в Радянську Україну, однак зустрілася з відмовою радянського уряду. Тоді виникнув задум переселення українців на західні та північні землі Польщі”. Задум мав на меті: по-перше, ліквідацію структур українського підпілля а по-друге, остаточне розв’язання українського питання через цільковиту полонізацію українців на новому місці поселення. У доповіді Політична мета переселенської операції ,,Вісла” Володимир Мокрий підтверджує цю тезу: ,,Доказом, що метою виселення та розпорошення українців було остаточне розв’язання українського питання в Польщі через денаціоналізацію, засвідчує поведінка влади згідно з темником Міністерства Відзисканих Земель”. […]