У Польщі добудовують меморіал упівцям — жертвам репресій

За кошти Львівщини

Учора депутати Львівської облради, а також голова об’єднання товариств депортованих українців “Закерзоння” Володимир Середа відвідали Меморіальний комплекс полеглим українцям на кладовищі села Воля-Заліська Підкарпатського воєводства Республіки Польща, де покояться вояки УПА та жертви українсько-польських протистоянь 1944-1947 років.

Vohon_i_Zbroja

У Львові відбудеться премєрний показ фільму “Вогонь і зброя” – 26 квітня

26 квітня 2012 року в Палаці мистецтв у Львові відбудеться прем’єрний показ фільму «Вогонь і зброя» (Канада, 2009).

Zmiivka_Boiky

АКЦІЯ-51. СТЕПОВІ БОЙКИ

Королівським шляхом

Активіст місцевої «Просвіти», вчитель фізкультури, а за сумісництвом краєзнавець Микола Куривчак вказує на шматок поораної землі неподалік від крамниці у Вербівці – одній зі зміївських дільниць. За задумом, тут має постати майбутній музей депортації [див. довідку], експонати до якого поки що лежать у місцевому будинку культури. Допомагати південним бойкам із цією ініціативою будуть побратими з галицьких громадських товариств «Устрики» та «Бойківщина», котрі вже мають подібні музеї.

Хоча дах місцевого клубу протікає, про свій персональний добробут зміївчани не забувають: вирощують щорічно по два врожаї картоплі, цибулі та іншої городини, яку вивозять на Криворіжжя й “навіть” до Києва. Дехто працює у великих фермерів, один із яких узявся відроджувати знищені в горбачовські часи виноградники. «Хай як бідкаються, – оповідає шурин Куривчака пан Роман Моцьо, – а через кожен дім мають власну машину, бо ж і їздити тепер можна: до візиту шведського короля збудували нормальну дорогу. Взагалі, лінивим бути в селі – гріх». Окрім нової шосейки, варто відзначити зміївську ідеальну чистоту: побілені хатки на тлі синього Дніпра й виметені вулиці з клумбами попід парканами. […]

Lemkivska_cerkva

АКЦІЯ “ВІСЛА”. ВІДІРВАНІ ВІД УКРАЇНИ

Розплата за нездійснені гріхи

Фактично відбулось втручання в інтимний внутрішньо-лемківського світ, постала загроза його поділу зсередини. Уже під час перших проваджених на Лемковині переселенських акцій «до Росії» (на територію Радянської України) чимало лемків воліло записатися поляками, перехреститися у костелі, аби не бути в числі вивезених на схід. Горлицький уповноважений польського уряду писав, що лемки, не маючи бажання виїздити, доводять, що «походять від шведів, інші знову виводять своє походження від татар, аби тільки не трактувати їх як руських горян». Це й так не допомагало, оскільки лемки дуже слабо говорили польською, і викрити їх було легко. Зважаючи на чисельні петиції від лемківських громад, польських інтелігентських середовищ, і навіть приязного лемкам «товариша Гомулки» про можливість подальшого їх мешкання у Польщі, репатріаційне управління в Варшаві замовило у тодішньому відповіднику Академії наук – «Академії умієнтносці» звіт про походження лемків і їх стосунок до українського кореня. Відповідь була розлога, однак основна думка звучала так: «польськість лемків носить кон’юнктурний характер». Це означало благословення на подальші виселення. […]

ОСИП “БОКСЕР” ХОМА: МОРЯК, ЧЕМПІОН З БОКСУЮ, ЯКИЙ СТАВ КОМАНДИРОМ УПА

Окрім подорожей, його надзвичайно захоплював бокс. Великого зросту та сили, він у численних дворових боксерських боях постійно перемагав. Скоро йому стало зрозуміло, що ні в Станіславові, ані якомусь іншому місті немає достойних суперників.

Батьки не поділяли захоплень хлопця і тому він відважився на кардинальний вчинок: 1932 року втік з дому та у п’ятнадцятирічному віці опинився у польському портовому місті Гдиня.

Тут він отримав набагато ширші можливості: на рингу переміг багатьох суперників, аж поки з часом не зустрівся у поєдинку із двічі чемпіоном Польщі у всіх вагових категоріях Пілатом.

Поєдинок із чемпіоном Осипу Хомі відкривав, здавалось, дорогу у професійний спорт – після переможного бою він став членом польської боксерської збірної, у складі якої виступав успішно проти тодішніх чемпіонів Європи – німців. […]