ІСТОРІОГРАФІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІСЕННОЇ КУЛЬТУРИ ЛЕМКІВ

У виданні Етнографічного збірника Наукового товариства ім. Тараса Шевченка (НТШ) 1906 – 1908 pp. опубліковано непересічну працю С. Людкевича та О. Роздольського “Галицько-руські народні мелодії”. Доволі вичерпний та різнорідний матеріал (1525 зразки) представлено записами з областей Східної Галичини, Покуття, Лемківщини, колишнього російського кордону. Записи, здійснені за допомогою фонографу. Матеріал систематизовано за функціонально-тематичними та ритмоструктурними параметрами, розподілено в групи обрядових, позаобрядових, танкових, напливових та пісень “чужоплемінного” і літературного походження. Окремий розділ при кінці збірки становлять 90 транскрипцій лемківських пісень (№ 1416-1506), оскільки вони “по своїх типових формах і загальнім характері мольодій так сильно відбиваються від иньших галицько-руських, що ніяк не далиб ся були вмістити між ними”. Записано їх у селах Лемківщини – Берест, Більцарева, Богуша, Королева Грибівського повіту та Бортне, Крампна, Поляни Кроснянського повіту Краківського воєводства. Визнаючи більшу тональну монотонність галицьких пісень на відміну від українських і залежність в них мелодичного елементу від складочислової ритміки тексту, С.Людкевич, втім, наголошує на інтересі до них з боку збирачів і дослідників “первісних”, т. зв. “прамелодій”. Ця праця стала етапною в українській фольклористиці й “підготувала грунт для структурної типології пісенного фольклору” надалі. […]

ФІЛАРЕТ КОЛЕССА (1871 – 1947)

Колесса Філарет Михайлович (17.07.1871, с. Татарське Стрийського пов., тепер с. Піщани Стрийського р-ну Львівської обл. — 03.03.1947, м. Львів) — фольклорист-музикознавець, літературознавець, композитор.

У 1896 р. закінчив філософський факультет Львівського університету. У 1891-1892 рр. слухав лекції у Віденському університеті (зокрема курс гармонії у композитора А. Брукнера). У 1898-1929 рр. викладав у гімназіях міст Львова, Cтрия, Cамбора. У 1906-1907 рр.- учасник слов’янського семінару В. Ягича. З 1909 р. – дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, з 1929 р. – голова його Етнографічної комісії. Академік ВУАН (з 1929). В 1918 захистив дисертацію у Віденському університеті та отримав вчену ступінь доктора філології. Досліджував ритміку українських народних пісень, народні пісні Галичини, Волині, Лемківщини. У 1933 р. виключений з ВУАН, у 1939 р. поновлений. З 1939 р. – професор і завідувач кафедри Львівського державного університету ім. І. Франка, з 1940 р. – директор Львівського етнографічного музею і Львівського відділу Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії АН УРCР. Підтримував творчі зв’язки з В. Гнатюком, К. Квіткою, М. Лисенком, Лесею Українкою, І. Франком. Помер 4 березня 1947 року. Похований у Львові.

“ПРОСВІТА” НА ЛЕМКІВЩИНІ В ХІХ-ХХ СТОЛІТТІ

У цих умовах діяльність “Просвіти була дуже цінною. Під впливом революційних ідей Т.Шевченка, що проникали в далекі карпатські оселі, формувався новий світогляд лемків, посилювався національний патріотизм і спорідненість з українським народом. Емігранти, які в 70-80-х роках XIX століття їздили на заробітки в Америку, повертаючись на батьківщину, сприяли посиленню цих ідей і розвитку освіти. В селі Одрехова засновано першу читальню “Просвіта’, яка поширювала твори Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, згодом виникли осередки “Просвіти” в Новому Санчі, Сяноці і Яслі (1903 р.) і багатьох селах: Крампна, Завадка Риманівська, Бонарівка і інші. Хоча спочатку “Просвіта” пропагувала ідеї споживчої кооперації, готувала теми з господарської діяльності, вона мала великий культурно-освітній вплив на місцеве населення. […]