ЕЙ, ТАМ НА ГОРІ ВИШНЯ

Ей, там на горі вишня,
Ей, чом же не черешня,
Ей, кой єс мя полюбив,
Ей, чом же не береш мя?
Ей, кой єс мя полюбив,
Ей, чом же не береш мя?

Ей, малам я фраїра,
Ей, як єдного пташка.
Ей, з’їла мі го, з’їла
Ей, сусідова качка.
Ей, з’їла мі го, з’їла
Ей, сусідова качка.

Ей, сусідо, сусідо,
Та звари тоту качку,
Ей, бо мого фраїра
Та з’їдят до остатку!
Ей, бо мого фраїра
Та з’їдят до остатку!

ІСТОРІОГРАФІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІСЕННОЇ КУЛЬТУРИ ЛЕМКІВ

У виданні Етнографічного збірника Наукового товариства ім. Тараса Шевченка (НТШ) 1906 – 1908 pp. опубліковано непересічну працю С. Людкевича та О. Роздольського “Галицько-руські народні мелодії”. Доволі вичерпний та різнорідний матеріал (1525 зразки) представлено записами з областей Східної Галичини, Покуття, Лемківщини, колишнього російського кордону. Записи, здійснені за допомогою фонографу. Матеріал систематизовано за функціонально-тематичними та ритмоструктурними параметрами, розподілено в групи обрядових, позаобрядових, танкових, напливових та пісень “чужоплемінного” і літературного походження. Окремий розділ при кінці збірки становлять 90 транскрипцій лемківських пісень (№ 1416-1506), оскільки вони “по своїх типових формах і загальнім характері мольодій так сильно відбиваються від иньших галицько-руських, що ніяк не далиб ся були вмістити між ними”. Записано їх у селах Лемківщини – Берест, Більцарева, Богуша, Королева Грибівського повіту та Бортне, Крампна, Поляни Кроснянського повіту Краківського воєводства. Визнаючи більшу тональну монотонність галицьких пісень на відміну від українських і залежність в них мелодичного елементу від складочислової ритміки тексту, С.Людкевич, втім, наголошує на інтересі до них з боку збирачів і дослідників “первісних”, т. зв. “прамелодій”. Ця праця стала етапною в українській фольклористиці й “підготувала грунт для структурної типології пісенного фольклору” надалі. […]