БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ (5 жовтня 1909 — 6 липня 1937)

Богдан Ігор Антонич народився в Новиці Горлицького повіту (сьогодні – територія Польщі), в родині греко-католицького священика. Справжнє прізвище батька було Василь Кіт; родина змінила прізвище перед  народженням Ігоря. Мати майбутнього письменника, Ольга Волошинович, походила із села Липовець Сяноцького повіту. Початкову освіту здобував Антонич дома, під наглядом  приватної вчительки. Упродовж 1920-1928 років навчався у гімназії гуманітарного типу імені Королеви Софії у Сяноку (Польща). З середини 1920-х років батьки Богдана Ігоря Антонича жили у селі Бортятин (тепер — Мостиського району Львівської області), де отець Василь був місцевим парохом. Антонич часто приїжджав сюди, тут написав низку своїх творів.

Антонич почав писати вірші ще дитиною. Він продовжував писати їх в середній  школі, але тому, що школа була польська і що він перебував тоді майже виключно в  польському оточенні, його юнацькі твори були написані по-польськи.

Восени 1928 року Антонич переїхав до Львова. Протягом 1928-1933 Антонич був студентом Львівського університету Яна Казимира (сьогодні – Львівський національний університет імені Івана Франка), де навчався на філософському факультеті на спеціальності “польська філологія”. Цей етап його життя мав вирішальне значення для розвитку його  творчої особистости. Бо хоч університет був польський, велика частина його  студентів складалася з українських інтелігентів. Вони заохочували молодого поета  писати по-українському і помагали вивчити українську літературну мову. Перші свої українські вірші він читав у колі студентів-українців.