Akcja_Wisla

АКЦІЯ “ВІСЛА” – ОСТАННІЙ АКТ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

У першій половині ХХ ст. призвело воно до свого роду українсько-польської “війни тридцятирічної”, завершеної саме у 1947 році, адже коли у ході Першої світової війни перед українцями відкрився черговий шанс на політичне відродження показалося, що ворогом відновлення української державності в етнографічних межах є не лише постімперська Росія (як “біла” так і “червона”), але і Польща.

Сталося це тому, що наслідком півтисячолітньої відсутності українсько-польської державної межі стало свого роду сіамське зростання – землями, які на думку українських політиків мали б стати суверенною територією України (бо українські хати стояли), а  у переконанні їхніх польських візаві – Польщею (бо стояли тут і двори польських землевласників). […]

АКЦІЯ „ВІСЛА” 28 квітня – 28 липня 1947 року

Акція «Вісла» становила завершення заходів спрямованих на «остаточне вирішення» української проблеми в Польщі. У її межах після війни знаходилося прибл. 700 тис. українців. Усі вони мали бути переселені на совєтську Україну силою угоди про обмін людністю, укладеної в вересні 1944 р. з урядом УРСР.

Однак українська людність бажала залишитися на своїх споконвічних землях. Коли засоби адміністраційного тиску не дали результату, влада вирішила вжити сили: від вересня 1945р. задіяно тут Військо Польське, якого підрозділи часто складалися значною мірою з кресов’яків. Унаслідок цього переселення перетворилося в низку пацифікацій та депортацію. Тільки в Завадці Морахівській Сяніцького повіту в 1946 р. вояки ВП вбили 70 цивільних мешканців. «Репатріація» охопила десь 480 тис. чоловік. […]