Акція «Вісла»: як повертаємося до історії

«Не всім усе сказано, і не всім усе зрозуміло»

Передовсім, говоримо про Акцію «Вісла» через кілька років після укріплення в Польщі т.зв. «історичної політики», згідно з якою щораз менше і менше треба згадувати про злочини, скоєні щодо громадян іншої національності, ніж польська. І робиться це не якимись марґінальними партійками, але усією міццю установ польської держави: Інституту національної пам’яті, громадських і комерційних мас-медіа, різноманітних громадських організацій, частини органів самоврядування. На наших очах відбулася серйозна зміна ставлення як до згаданої події зокрема, так і до історії Польщі загалом.

Наприкінці 90-х ставили під сумнів факти і висновки про причини, перебіг та наслідки депортації, позитивну роль заяви Сенату рп з 1990 р. лише ветерани Громадянської міліції (пол. МО), Війська польського, Корпусу внутрішньої безпеки (внутрішні війська, пол. KBW) і посткомуністи (для яких Акція «В», як казав Яцек Куронь, була «родовим клейнодом», що мусить бути збережений будь-якою ціною). Необхідність і «слушність» проведеної депортації українців захищали також певні марґінальні праві середовища і деякі люди, зокрема, відомий своїми лівими поглядами інтелектуаліст, проф. Броніслав Лаґовський.

[…]

Зустріч української молоді у Перемишлі в рамках вшанування 65-х роковин акція “Вісла”

Обєднання українців Польщі запрошує на молодіжну зустріч, яка проходитиме в рамках ІІ Конгресу українців в Польщі, присвяченого відзначенню 65-х роковин Акції «Вісла».

27–30 квітня 2012, Перемишль

У програмі:

27-29 квітня (п’ятниця – неділя) – участь у відзначенні роковин Акції «Вісла» (показ фільму, екскурсія по Перемишлі, дискусійні панелі, участь у Службі Божій)

30 квітня (понеділок, 9:00-14:00) – молодіжна зустріч (опісля культурна програма та презентація книжки)

До участі в молодіжній зустрічі запрошуються молоді члени української громади, зацікавлені активною діяльністю на її користь. Мета зустрічі: обговорення стану молодіжного життя української громади у Польщі (в тому числі – обговорення результатів анкети для української молоді, проведеної ОУП), випрацювання нових ідей та планування ініціатив на майбутнє. Рамкова програма зустрічі додається.

Кількість місць обмежена (до 20 осіб). Зустріч проводиться активними методами (модератори: Ігор Горків, Аня Кертичак, Наталя Кертичак).

СЕМБРАТОВИЧ ЙОСИФ (1821 – 1900)

Сембратович Йосиф (08.11.1821, с. Криниці на Лемківщині, тепер Польща — 23.10.1900, м. Рим, Італія) — греко-католицький церковний діяч, митрополит Галицький, архімандрит Львівський, граф (з 1870). Віце-ректор Віденської духовної семінарії.

Народився на Лемківщині, де його батько служив парохом і деканом. Початкову освіту здобув у с. Мушині. Після закінчення гімназії в Новому Санчі переїхав до Відня, був вихованцем цісарського конвікту. Закінчив теологічний факультет Віденського університету, доктор теології. У 1845 р. був висвячений на священика під іменем о. Йосифа і був прийнятий до найвищого богословського закладу — Августинеуму. Повернувшись на Галичину, став префектом у щойно відкритій духовній семінарії в Перемишлі, а в 1850 р. — префектом духовної семінарії у Львові. Після заснування у 1852 р. у Відні Генеральної греко-католицької духовної семінарії обіймав у ній до 1860 р. посаду віце-ректора, був також парохом церкви Св. Варвари. З 1860 р. – професор теології Львівського університету. У 1865 р. митрополит Литвинович висвятив о. Йосифа на архієрея. Після смерті Перемишльського єпископа Томи Полянського (1869) адміністрував перемишльську єпархію. У 1870 р. цісар призначив його митрополитом Галицьким, а через місяць Папа Римський Пій ІХ затвердив це призначення. Сембратович приділяв велику увагу піднесенню духовності українського народу, особливо катехізації та проповідницькій діяльності. Здійснив реставрацію собору Св. Юра у Львові. У 1876 р. видав митрополичий лист «Про велику гідність людини», в якому виступав за тверезий спосіб життя.