ОЙ ЖЕБИ Я БІДУ ЗНАВА

Ой жеби я біду знава,
Не шла заміж, лем гулява.
Ой гой-гоя, же мі, гоя,
Головонька бідна моя!

А тепер я біду знаю,
Пізно лігам, рано встаю.
Ой гоя-гоя, же мі, гоя,
Головонька бідна моя!

В пецу палю, тісто мішу,
Дитя плаче, я колишу.
Ой гоя-гоя, же мі, гоя,
Головонька бідна моя!

Ним єм тісто замісива,
Пришва курка, миску збива!
Ой гоя-гоя, же мі, гоя,
Головонька бідна моя!

НЕ БУДЕМЕ ЇСТИ, НЕ БУДЕМЕ ПИТИ

ЛІЩИНА, ЛІЩИНА, ЗЕЛЕНА ЛІЩИНА

Ліщина, ліщина, зелена ліщина,Ей, сподобала мі ся молода дівчина.Ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля.Ей, сподобала мі ся молода дівчина. (Двічі) Дуброва, дуброва, зелена дуброва,Ей, сподобала мі ся весела розмова.Ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля.Ей, сподобала мі ся весела розмова. (Двічі) Шуміла ліщина, як ся розвивала,Ей, Читати більше проЛІЩИНА, ЛІЩИНА, ЗЕЛЕНА ЛІЩИНА[…]

КРУГОМ, ЖЕНЧИКИ, КРУГОМ

Кругом, женчики, кругом
Понад зеленим лугом.
Женчики кружеляють,
Пшениці дожинають.
Женчики кружеляють,
Пшениці дожинають.

Кінець нивоньці, кінець,
Будемо плести вінець.
То з жита, то з барвінку,
На хорошу дівку.
То з жита, то з барвінку,
На хорошу дівку.

Віночок зелененький,
Господар молоденький.
Ходить собі по сінцях,
Носить руки в кишенях.
Ходить собі по сінцях,
Носить руки в кишенях.

«Женчики мої милі,
Як же ви потомились,
Прошу я вас до хати,
Скажу горілки дати.»
Прошу я вас до хати,
Скажу горілки дати.»

КОПАВ, КОПАВ КЕРНИЧЕНЬКУ

Копав, копав керниченьку,
Викопав я дві,
Любив, любив дівчиноньку,
Людям — не собі.
Ой жаль, жаль серцю буде,
Возмут єї люде — моя не буде!

А вже з тої керниченьки
Орли воду п’ют.
А вже мою дівчиноньку
До шлюбу ведут!
Ой жаль, жаль серцю буде,
Возмут єї люде — моя не буде!

Один веде за рученьку,
Другий — за рукав.
А я стою, сльози лию —
Любив та не взяв.
Ой жаль, жаль серцю буде,
Возмут єї люде — моя не буде!