НА ПОЛИ, НА ПОЛИ

На поли, на поли,
Ой деревце зелене,
Повідж мі, дівчатко,
Ой ци підеш за мене.

А не знам я, не знам,
Ой як тобі сказати,
Хоче мене мама
Ой. за другого дати.

Писала бим листок,
Ой писати не знаю,
Сама я молода,
Ой дороги не знаю.

Дівчина молода
Ой дороги не знає,
Хоц она молода,
А зводит юж знає.

Як я воли пасав,
Ой дост я ся наплакав,
Не так за волами,
Ей, як за дівчатами.

НА ПОДВІР’Ю СТАВ

На подвір’ю став, де ти таку взяв? (Двічі)
А бив я там в Україні,
Люде мі єй нараїли,
Пан Біш мі єй дав.

Пан Біг мі єй дав, отец записав (Двічі)
Половину маєтности,
Дає дівку до любости,
Дівці дарував.

І мати также дівці дарує (Двічі)
Половину маєтности,
Дає дівку до любости,
Дівці дарує.

НА ВИСОКІЙ ТУРМІ

На високій турмі
Два голуби сідят. (Двічі)

Люде їм завидят,
Же ся ради видят. (Двічі)

А люде-прелюде,
Не завидте тому, (Двічі)

Бо ся сподобало
Так єдно другому. (Двічі)

Як Янчик умер,
Ганичка зостала, (Двічі)

На жалостний погріб
Так скоро летіла. (Двічі)

Як она почула
По-перший раз дзвона: (Двічі)

Прошу вас, мамичко,
Прошу вас, про Бога, (Двічі)

Пустте же мя, пустте
На жалосний погріб! (Двічі)

Як она скочила,
Ани не смотрила та на прибераня,

На жалосний погріб
Так скоро летіла. (Двічі)

А як она пришла,
Юж го погребали. (Двічі)

Прошу вас, грабаре,
Прошу вас, про Бога, (Двічі)

Вимте мі го, вимте,
Вимте мі го з гроба. (Двічі)

А грабар послухав
Та і його виняв. (Двічі)

Як він його виняв,
Зараз він єй обняв. (Двічі)

Як він єй обняв,
Зараз єй задусив. (Двічі)

Яничка сховали
Пониже костела. (Двічі)

Ганичку сховали
Повише костела. (Двічі)

На Яничку росне
Дробна розмария. (Двічі)

На Ганичці росне
Дробна центурія. (Двічі)

Росли они, росли,
Аж костіл преросли. (Двічі)

Як костіл преросли,
Та ся разом зросли. (Двічі)

А їх люба мати
Все їм прешкаджала. (Двічі)

Што г вечір виросли,
Рано їх зожала. (Двічі)

Свою грішну душу
Навіки прокляла! (Двічі)

Тепер, добри люде,
То мі ся покайте, (Двічі)

Як ся люблять двоє,
Побратся їм дайте. (Двічі)

МОРОЗ, МОРОЗ, ВЕЛЬКА ЗИМА

Мороз, мороз, велька зима, (Двічі)
Повідж, дівча, де перина. (Двічі)

В коморі є вистелена, (Двічі)
Не ход, шугай, бо сут дома. (Двічі)

Коло мого огродечка (Двічі)
Виросла мі ябліночка. (Двічі)

Она біло заквитала (Двічі)
І червени ябка мала. (Двічі)

Хто же буде ябка зривав? (Двічі)
Мій коханий ся погнівав. (Двічі)

Погнівався вчера, днеска, (Двічі)
До чого мя любов знесла! (Двічі)

МИЛА МОЯ, ЧОМ ТИ ТАКА БЛЯДА

Мила моя, чом ти така бляда,
Ци та хвора, чи ся любиш рада?
Ним не хвора, ни ся люблю рада,
Стоїт пред мя превелика зрада.

Мила моя, не слухай никого,
Лем ся тримай розуму свойого,
Хоц ти будеш лем в єднім кабаті,
Мила моя, не зоставлю я тя.

Мила моя, нич не будеш робиц,
Лем мі будеш все так красні ходиц.
Наша мітла сама хижу мете,
Під облачком бистра вода тече.

На горбочку червени ягоди,
Повідж, мила, хто до тебе ходит?
Не повім я, мій миленький, тобі,
Не будеш знав — не буде жаль тобі.

На горбочку червени малини
Качаються згори до долини.
А Боже мій, хто мі їх позберат,
Кед мій милий ся на мене гніват.