ОЙ ВШИТКО МІ, ВШИТКО ВОДИЧКА ЗАБРАВА

Ой вшитко мі, вшитко водичка забрава,
Лем моя миленька на горбку зостава! (Двічі)

Не мам нич, не мам нич з хижи, ні на дворі,
Порожньо в кишени і пусто в коморі! (Двічі)

Не мам нич, не мам нич, лем свою Тереню,
Як прийдут м’ясниці, то ся з ньом оженю. (Двічі)

Куплю єй стриженьки блискучі, як роса,
Жеби не ходила, як дотепер, боса. (Двічі)

Фартушок шовковий, єдвабний кабатик,
Жеби люде знали, же я барз богатий! (Двічі)

ОЙ ВІДСИ ГОРА, ВІДСИ ДРУГАЯ

Ой відси гора, відси другая,
Меже тими гороньками ясная зоря.

Я собі гадав, що зоря зійшла,
А то моя дівчинонька по воду вийшла.

— Дівчино моя, напій мі коня,
— Не напою, бо ся бою, бо щем не твоя.

Як буду твоя — напою ти два
З мурованой керниченьки, з нового ведра.

— Дівчино моя, сідай на коня,
Поїдемо в чисте поле, до мого двора.

А в моїм дворі штири покої,
А пятая світличенька для нас обоїх.

— Ой най мя заб’є, най мя не буде,
Є у мене менша сестра, за тебе піде.

— Сестра меншая, тота не така,
Не пристане до серденька так, як ти сама.

ОЙ ВІД БРАМИ, ВОРОН КОНЮ

Ой від брами, ворон коню, від брами до брами,
Вийди, вийди, дівчинонько, з чорними бровами.

Ой не вийшла дівчинонька, вийшла її мати,
А хто хоче дівча знати, най іде до хати.

Ой чи можна, бідна вдово, води ся напити.
Ой чи можна, добра вдово, дівчину любити.

В мене вода не під замком, як хочеш-напийся,
Моя доня на гулянні — піди подивися.

Іде козак дорогою — дівчина гуляє,
Молодому козакові серденько ся крає.

ОЙ ВИСОКО МІЙ ОТЕЦ

Ой високо мій отец (Двічі)
Та пвоти погородив,
А жеби я звечера (Двічі)
До мивой, ой, не ходив.

Хоц би погородив (Двічі)
Та од землі до неба,
А я до ней піду (Двічі)
Ой як мі буде треба.

А ним си не мислив (Двічі)
Ой в тім рочку женити,
Мусівас ми, Марисю (Двічі)
Ой штоси поробити.

Штоси поробити (Двічі)
Ой штоси поділати,
Бо я тя не думав (Двічі)
Ой того рочку брати.

Штос мі поробива (Двічі)
Ой штос мі подіява,
Маво мя за тобом (Двічі)
Ой зла біда не взява.

Што я ся находив (Двічі)
Ой што намісив бовота,
Вшитко то про тебе (Двічі)
Ой Марисю пелехата.

Заграй мі, гудачку (Двічі)
Ой на танец, на танец,
Бо мому парібству (Двічі)
Ой гнеска гвечер конец!

Недалеко піду (Двічі)
Ой лем без загороду,
По тото дівчатко (Двічі)
Ой што шварного роду.

ОЙ ВИ, ДІВЧАТА, ВИ МОЇ

Ой ви, дівчата, ви мої,
Не хотьте замуж молоді.
Бо я молода замуж вийшла,
Тепер я знаю, що то біда!

За лихим мужем тра рано встати,
Обід зварити, хліб спекти,
Хату замести, води принести,
Та ще й до міста побігти.

З міста прибігла, а діти кричать,
А діти кричать так, аж страх!
А мій миленький прийшов п’яненький,
Побив начиня все на прах!

А одне кричить, бо хоче їсти,
А друге кричить — хоче спать.
А мій миленький, злий, ще й п’яненький,
Каже си люльку подавать.

Ой дітям їсти я подала,
І мужу люльку подала.
Тоді я була ще щаслива,
Коли я мужа не мала.

Я йому люльку запалила,
Низько з поклоном віддала.
Тоді я була ще щаслива,
Коли я мужа не мала!