Автор: admin

А хто хоче войну знати, (Двічі)
Нехай іде жито жати. (Двічі)

Там дівчина жито жала, (Двічі)
Сіла на сніп тай думала. (Двічі)

Їде жовнір з України (Двічі)
Тай керує до дівчини. (Двічі)

Дівча, дівча, як ся маєш, (Двічі)
Чого сидиш тай думаєш? (Двічі)

А я сиджу тай думаю, (Двічі)
На країну споглядаю. (Двічі)

Як улани кіньми грают, (Двічі)
Шабельками вививают. (Двічі)

Шабельками вививают, (Двічі)
Біле тіло розтинают. (Двічі)

Біле тіло розтинают, (Двічі)
І могили розкладают. (Двічі)

Від Австрії до Москаля (Двічі)
Плине річка кирвавая. (Двічі)

А коло той кирвавиці (Двічі)
Сидить жовнір на травиці. (Двічі)

З правой ручки кров ся ліє, (Двічі)
А на лівій гвер тримає. (Двічі)

Возьмий, возьмий піску жменю, (Двічі)
Посій, посій на каменю. (Двічі)

Як ти пісок житом зийде, (Двічі)
Товди твій син з войни прийде. (Двічі)

Не є піску, жеби зишов, (Двічі)
Не є сина, жеби пришов. (Двічі)

А хто хоче війну знати,
Хай йде з нами воювати.

Дівча хтіло війну знати,
Пішло в поле жито жати.

Їхав козак з України
Та й заїхав до дівчини.

«Ой дівчино, як ся маєш,
Чого сидиш та й думаєш?»

«А я сиджу та й думаю,
На Вкраїну споглядаю,

Як козаки кіньми грають,
Шабельками витинають,

Шабельками витинають,
Біле тіло розтинають,

Біле тіло розтинають,
Та в могилу покладають,

У могилу покладають,
Китайкою накривають».

А хто бачив, а хто чув,
А хто в мене сей ноч був?

Приспів:

Соловія, соловія, чудо-чуд,
Канарі оченька, ох, ох, ох!

Був у мене попів син,
Давав мені волів сім.

А я дурна не брала,
Билам шестьма орала.

А семого продала,
Погонича найняла.

А у млині три камені. (Двічі)
Чом єден не меле? (Двічі)
Любив хвопец своє дівча,
Чом же єй не бере? (Двічі)

Чого, коню, воду не п’єш,
Чого так сумуєш?
А чого ти, мій синоньку,
Дома не ночуєш? (Двічі)

Як же я мам, моя мати,
Дома ночувати, (Двічі)
Коли прийде така ночка,
Ніт з ким розмовляти. (Двічі)

Ід же, сину, на поляну,
Там дівча гуляє. (Двічі)
Рад би я го зачепити,
Отец, мац не дає. (Двічі)

Не загваряй, мій синочку,
Не твоє оно є, (Двічі)
Бо лем ти ся приготуєш, (Двічі)
Возмут ти го люде. (Двічі)

Нехай же єй циган бере,
Я єй брав не буду! (Двічі)
Сяду собі на коничка,
Тай на войну поїду ! (Двічі)

А ту гора, а ту лес, а ту лес, а ту лес, а ту лес,
А за горов дівча єст, дівча єст, дівча єст, дівча єст.

Там на луці зеленій, зеленій, зеленій, зеленій,
Пасут ся там єлені, єлені, єлені, єлені.

Навертає їх дівча, їх дівча, їх дівча, їх дівча,
У хустині зеленій, зеленій, зеленій, зеленій.

Тото дівча — мой мила, мой мила, мой мила, мой мила,
Така гарда, як і я, як і я, як і я, як і я.

Я би орав, я би сяв, я би сяв, я би сяв, я би сяв,
Я би тото дівча взяв, дівча взяв, дівча взяв, дівча взяв.

Жеби знало косити, косити, косити, косити,
І за плугом ходити, ходити, ходити, ходити.