Лемківщина (лем. Лемковина, пол. Łemkowszczyzna) – історичнно етнічна територія України розташована в Карпатах між ріками Сян і Попрад на сході (межі сучасної Польщі) та на північний захід від річки Уж на Закарпатті до річки Попрад у Словаччині, на якій здавна проживала етнографічна група українців – лемки.
Загальна площа близько 3,500 км2.
Далекі предки лемків (lemko, rusyn, lemkos, lemky) – це древнє східно-слов’янське плем’я, що їхні дослідники переважно називають білими хорватами. Вже в VІ-VІІ ст.ст. вони проживали по обох схилах західних Карпат. Назва “білі ” у той час означало “західні”. Кольорами: білий – захід, чорний – північ, червоний – південь, давні народи визначали сторони світу. Назва “хорвати” (горвати) означала, що саме ця група слов’ян оселилася в горах. Про білих хорватів згадує давньоруський літописець Нестор у своїй “Повісті врємєнних лєт”. Більша частина білих хорватів потім мігрувала на південь і оселилася на території сучасноїї Хорватії.
Богдан Ігор Антонич народився в Новиці Горлицького повіту (сьогодні – територія Польщі), в родині греко-католицького священика. Справжнє прізвище батька було Василь Кіт; родина змінила прізвище перед народженням Ігоря. Мати майбутнього письменника, Ольга Волошинович, походила із села Липовець Сяноцького повіту. Початкову освіту здобував Антонич дома, під наглядом приватної вчительки. Упродовж 1920-1928 років навчався у гімназії гуманітарного типу імені Королеви Софії у Сяноку (Польща). З середини 1920-х років батьки Богдана Ігоря Антонича жили у селі Бортятин (тепер — Мостиського району Львівської області), де отець Василь був місцевим парохом. Антонич часто приїжджав сюди, тут написав низку своїх творів.