ЛЕМКІВЩИНА (Я часто бачу у сні украдені гори)

Лемківщина

(Я часто бачу у сні украдені гори)

 

Слова: Костянтин Павляк Музика: Костянтин Павляк
Обробка слів, переклад: не


омий
Обробка мелодії:


Я часто бачу у сні украдені гори,
але їх стережуть від нас прикордонні дозори
я там ніколи не був, хтозна чи буду колись,
але ще півстоліття тому наші батьки там жили.

Пр.: Але там на Лемківщині - наші місця святі,
Але там на Лемківщині ще стоять наші хати.
Як ти, Лемківщино, живеш без нас на самоті -
Чи не зогнили не зоржавіли хрести
на могилах дідів.

Ми по світу розкидані, неначе жиди.
Хто дав право вершить нашу долю? – наші "старші брати".
Бо там, де кінчаються гори, – там правди нема,
У горах свої закони, а навколо тюрма.

     Пр.: Але там на Лемківщині - наші місця святі,
Але там на Лемківщині ще стоять наші хати.
Як ти, Лемківщино, живеш без нас на самоті -
Чи не зогнили не зоржавіли хрести
на могилах дідів.

Я часто ночами не сплю, мов сновида якийсь.
Я знаю - мій шлях туди не буде легким.
Сховані гори туманами - хто ж нам їх поверне,
але знаю - там понад Сяном - ті, що чекають мене

    Пр.: Але там на Лемківщині - наші місця святі,
Але там на Лемківщині ще стоять наші хати.
Як ти, Лемківщино, живеш без нас на самоті -
Чи не зогнили не зоржавіли хрести
на могилах дідів.

Від автора:

“Пісня “Там, на Лемківщині…” була написана мною у 1989 чи 1988 році, в м. Чекраси. Батьки мої родом із Лемківщини. Мама Ольга Драган з села Розділля, а батько Степан Павляк з с.Воля Краківського воєводства. Моя бабуся Ганна Драган була джерелом лемківських пісень, котрі наш родич Ярослав Бодак разом з Михайлом Дзіндзьом, зібрали, записали і підготували кілька фольклорно-етнічних робіт…

“Там, на Лемківщині” було написано майже за реальними подіями, мені це все якось насправді наснилося. “Укражені гори” це, звісно, ремінісценція до твору відомого письменника Дмитра Бедзика, котрий якось гостював у моєї бабусі в Бориславі. Я дуже добре пам’ятав розмову бабусі з письмеником про назву його книги, бабуся сприймала вираз “украдені гори” дуже буквально (вона пережила переселення під час “Вісли”), а Дмитро Бедзик – трохи абстрактно і в переносному значенні. Тому я хотів у пісні створити настрій більш буквальний, як у моєї бабусі, а не як у Бедзика, що, скоріше за все, мені вдалося, бо я і сам інколи плакав, коли її виконував.”

Цитата взята із “Лемківського календаря” (2008 р.)

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *