ЛЕМКІВСЬКІ ПІСНІ

Пісенна спадщина українського народу пересипана народними перлинами, які впродовж віків витворювалися на етнічних землях у середовищі наддніпрянців, степовиків, слобожан, волинян, поліщуків, лемків, гуцулів, бойків, закарпатців та інших. У цьому вихорі багатоголосся виділяється, як зазначає академік Філарет Колесса, лемківський музичний діалект, який, «незважаючи на близькість західноєвропейських впливів, виявляє велику консервативність та зберігає чимало архаїчних елементів, що коріняться в глибокій давнині».

У пісенній скарбниці лемків численно збереглися давні календарно-обрядові пісні, які тісно пов’язані з конкретною порою року, звичаями та різними видами сільськогосподарської діяльності. У них звучить гімн людині і природі. Колядки, щедрівки, веснянки, собіткові, жниварські пісні лемківського краю належать до багатої палітри українських народних пісень, їхню специфіку неодноразово досліджували та аналізували не лише українські етнографи, літературознавці, музикознавці, але й закордонні культурні діячі.

 

ЛЕМКІВЩИНА: ІСТОРІЯ

Лемківщина (лем. Лемковина, пол. Łemkowszczyzna) – історичнно етнічна територія України розташована в Карпатах між ріками Сян і Попрад на сході (межі сучасної Польщі) та на північний захід від річки Уж на Закарпатті до річки Попрад у Словаччині, на якій здавна проживала етнографічна група українців – лемки.

Загальна площа близько 3,500 км2.

Далекі предки лемків (lemko, rusyn, lemkos, lemky) – це древнє східно-слов’янське плем’я, що їхні дослідники переважно називають білими хорватами. Вже в VІ-VІІ ст.ст. вони проживали по обох схилах західних Карпат. Назва “білі ” у той час означало “західні”. Кольорами: білий – захід, чорний – північ, червоний – південь, давні народи визначали сторони світу. Назва “хорвати” (горвати) означала, що саме ця група слов’ян оселилася в горах. Про білих хорватів згадує давньоруський літописець Нестор у своїй “Повісті врємєнних лєт”. Більша частина білих хорватів потім мігрувала на південь і оселилася на території сучасноїї Хорватії.