За яречком, за яречком, за водом
Єсть там дівча, єсть там дівча з подобом.
Коби мі го, коби мі го хтіли дац,
Знав бим го, знам би го шанувац.
А як мі го, а як мі го не дают,
То най си го, то най си го тримают.
Ой най си го, ой най си го за облачком засадят,
Най на него паробочки не глядят!
Про історію, побут, культуру лемків написано чимало. Зокрема, на ниві фіксації лемківського фольклору (музичного, словесного) працювали такі визначні постаті української й зарубіжної фольклористики, як Я. Головацький, Ф. Колесса, С. Людкевич, О. Кольберг, Ю. Костюк, В. Гошовський, В. Гнатюк, С. Грица, О. Гижа, М. Соболевський, І. Майчик, Б. Дрималик, В. Хомик, М. Байко. Історію лемківської етнографічної групи вивчали М. Грушевський, Ю. Тарнович, Ю. Гошко, І. Красовський, М. Мушинка, О. Турчак, С. Сегеда, В. Сергійчук та ін. Лемківський діалект становив предмет окремого дослідження у працях І.Зілинського, І. Верхратського, І. Панькевича, Ф. Жилка, B. Шимановського, польських мовознавців Я. Ріґера, 3. Штібера, И. Шемлея, у наш час – C. Панцьо, П. Чучка, Г. Шумицької, Г. Ступінської, А. Івченко. Плеяда цих видатних вчених залишила помітні наукові доробки в галузі історії, мовознавства, діалектології та етномузикознавства.
Ґрунтовне вивчення духовної й матеріальної культури лемків було здійснене Я. Головацьким. Автор подає детальний опис походження русинів-лемків, чисельності групи, рис характеру, географії, господарства, відносин з сусідніми етносами. У трьох частинах збірника у групах “думи” та “думки” містяться тексти пісень, записані від лемків у селах Калниці, Суковате, Середнє, Репедь, Завадка, Поляна, Висова. Як виявлено з матеріалів польових записів лемківського пісенного фольклору 2006 – 2008 pp., значна частина текстів, зібраних Я. Головацьким, побутує в репертуарі лемків-переселенців і в наш час.
Пісенна спадщина українського народу пересипана народними перлинами, які впродовж віків витворювалися на етнічних землях у середовищі наддніпрянців, степовиків, слобожан, волинян, поліщуків, лемків, гуцулів, бойків, закарпатців та інших. У цьому вихорі багатоголосся виділяється, як зазначає академік Філарет Колесса, лемківський музичний діалект, який, «незважаючи на близькість західноєвропейських впливів, виявляє велику консервативність та зберігає чимало архаїчних елементів, що коріняться в глибокій давнині».
У пісенній скарбниці лемків численно збереглися давні календарно-обрядові пісні, які тісно пов’язані з конкретною порою року, звичаями та різними видами сільськогосподарської діяльності. У них звучить гімн людині і природі. Колядки, щедрівки, веснянки, собіткові, жниварські пісні лемківського краю належать до багатої палітри українських народних пісень, їхню специфіку неодноразово досліджували та аналізували не лише українські етнографи, літературознавці, музикознавці, але й закордонні культурні діячі.