Позначка: Антонич

Плани організації на вересень

Учора зібралися правлінням організації і завершили будувати плани на цей рік. Склали досить великий список. Найбільшу підтримку отримав табір “Команиця”! Так що в наступному році літом знову його організовуємо. Про інші заходи поступово повідомлятимемо. До кінця вересня запланували таке: –  Завтра (19.09) – йдемо разом товариство на благодійний концерт “Допоможи  захиснику-герою”. Квитки ще є. –  … Читати далі Плани організації на вересень

У родинному будинку Антонича в Бортятино відбудеться Лемківська коляда

У музеї-садибі Богдана-Ігоря Антонича, що є філією Львівського музею історії релігії, у селі Бортятин на Львівщині 22 грудня о 13.00 розпочнеться лемківська коляда, передає ZaxidNet.

ЛЕМКІВ КРАЙ

У південно-східному куточку Польщі розташувалася привітна для тисяч українців земля, добре облаштована для фольклорного й зеленого туризму. Про неї багато хто в Україні чув, ще більше знають її з розповідей своїх батьків і дідів. Але мало хто справді побував на Лемківщині – в мальовничому краї, що лежить у південно-східному закутку Польщі. Він розтягся на 100 км уздовж словацького кордону і впирається в етнічну бойківську територію. Подорож на Лемківщину, або ж Лемковину, як називають її самі лемки, для українців є прикладом класичного “ностальгійного туризму” на кшталт поїздок німців до Гданська, росіян до Севастополя, а поляків до Львова й Вільнюса.

Парадоксальним чином своєю неповторною аурою теперішня Лемковина “завдячує” депортації автохтонного населення. В міжвоєнний період про цей край говорили як про відсталий. Після війни дві третини зі 100 тис. лемків депортовано в Україну, решту, внаслідок акції “Вісла”, – на Північ і Захід Польщі. Потім 5–7 тис. людей повернулися назад у лемківські гори – напрошується аналогія з кримськими татарами, котрі знову заселяють землю предків.

Найкраще для поїздок Лемківщиною, географічно дещо розкиданою, придався б власний автомобіль, або ж, якщо це групова поїздка, згодяться й велосипеди.

СПИСОК ДІЯЧІВ НАУКИ ТА КУЛЬТУРИ ЛЕМКІВЩИНИ

  1. Адам (О. Дубець) — церк. діяч, архієп. 59
  2. Алексович Клавдія — письменниця 66
  3. Амбіцькі — брати Мирон і Юрій — скульпт. 26
  4. Андрейчин Андрій — літограф, гравер 55
  5. Антонич Богдан-Ігор — поет 71
  6. Астряб Матвій — історик, педагог 7
  7. Базилович Іваникій — історик, церковний діяч 7
  8. Байко — сестри Даниїла, Ніна, Марія — співачки 44
  9. Балудянський Михайло — економіст, педагог 83
  10. Барна Володимир — поет 79
  11. Барна Микола — педагог 95
  12. Батюк Степан — педагог, різьбяр 107
  13. Бедзик Дмитро — письменник 70
  14. Бенч Василь — різьбяр 33
  15. Бенч Григорій — різьбяр 30
  16. Бердаль Григорій — різьбяр 29
  17. Бердаль Іван — різьбяр 36
  18. Бескид Микола — історик 8
  19. Биндас Дюра — культурний діяч 56
  20. Біганич Лука — скульптор 25

БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ (5 жовтня 1909 — 6 липня 1937)

Богдан Ігор Антонич народився в Новиці Горлицького повіту (сьогодні – територія Польщі), в родині греко-католицького священика. Справжнє прізвище батька було Василь Кіт; родина змінила прізвище перед  народженням Ігоря. Мати майбутнього письменника, Ольга Волошинович, походила із села Липовець Сяноцького повіту. Початкову освіту здобував Антонич дома, під наглядом  приватної вчительки. Упродовж 1920-1928 років навчався у гімназії гуманітарного типу імені Королеви Софії у Сяноку (Польща). З середини 1920-х років батьки Богдана Ігоря Антонича жили у селі Бортятин (тепер — Мостиського району Львівської області), де отець Василь був місцевим парохом. Антонич часто приїжджав сюди, тут написав низку своїх творів.

Антонич почав писати вірші ще дитиною. Він продовжував писати їх в середній  школі, але тому, що школа була польська і що він перебував тоді майже виключно в  польському оточенні, його юнацькі твори були написані по-польськи.

Восени 1928 року Антонич переїхав до Львова. Протягом 1928-1933 Антонич був студентом Львівського університету Яна Казимира (сьогодні – Львівський національний університет імені Івана Франка), де навчався на філософському факультеті на спеціальності “польська філологія”. Цей етап його життя мав вирішальне значення для розвитку його  творчої особистости. Бо хоч університет був польський, велика частина його  студентів складалася з українських інтелігентів. Вони заохочували молодого поета  писати по-українському і помагали вивчити українську літературну мову. Перші свої українські вірші він читав у колі студентів-українців.