9 квітня 1922 року в містечку Межилабірці (сьогодні Республіка Словаччина) на Лемківщині в родині залізничника народився Іван МАЦИНСЬКИЙ – поет, публіцист, перекладач, видавець та громадський діяч. Лауреат премії імені Івана Франка.
Навчався в Руській учительській семінарії у Пряшеві (1937-1941), Вищій школі суспільних наук у Празі (1945-1949) та філософському факультеті Університету ім. П.Шафарика у Пряшеві.
Під час навчання вчителював. Тоді ж заснував літературно-громадський місячник «Костер» (1946-1947).
З 1949 року постійно проживав і працював у Пряшеві. Працював директором Українського національного театру, завідував Відділом української літератури Словацького педагогічного видавництва у Пряшеві. Був одним з організаторів україномовного журналу “Дукля” та Української секції Спілки письменників Словаччини, яку довший час очолював (1953). Активно працював в громадсько-культурному житті українців Пряшівщини (північно-східні терени Словаччини).
Богдан Ігор Антонич народився в Новиці Горлицького повіту (сьогодні – територія Польщі), в родині греко-католицького священика. Справжнє прізвище батька було Василь Кіт; родина змінила прізвище перед народженням Ігоря. Мати майбутнього письменника, Ольга Волошинович, походила із села Липовець Сяноцького повіту. Початкову освіту здобував Антонич дома, під наглядом приватної вчительки. Упродовж 1920-1928 років навчався у гімназії гуманітарного типу імені Королеви Софії у Сяноку (Польща). З середини 1920-х років батьки Богдана Ігоря Антонича жили у селі Бортятин (тепер — Мостиського району Львівської області), де отець Василь був місцевим парохом. Антонич часто приїжджав сюди, тут написав низку своїх творів.