Категорія: Різне

Бог ся рождає, хто ж то може знати!
Ісус Му ім’я, Марія Му Мати!

Приспів:

Тут ангели нудяться, Рожденного бояться,
А віл стоїть трясеться, осел смутно пасеться,
Пастиріє клячуть, в плоти Бога бачуть
Тут же, тут же, тут же, тут же, тут!

Марія Му Мати прекрасно співає,
А хор ангельський їй допомагає!

Приспів.

Йосиф старенький колише Дитятко,
Люляй же, люляй, мале Отрочатко,

Приспів.

Тріє царіє од восток прийдоша,
Ливан і смирну, злото принесоша.

Приспів.

І ми Рожденному Богу поклін даймо,
Слава во вишних! — Йому заспіваймо.

Приспів.

 

Бистриця горіла, аж корчма дудніла,
Лосяне г ній пили та єй обронили. (Двічі)

Мишліла с мамічко, же ся мя не збудеш,
Я ти повідала, же плакати будеш. (Двічі)

Бо як тоді приде перша суботонька,
То ся ти покаже моя роботонька. (Двічі)

Хижу би замести, води би принести,
Постіль постелити, хижу веселити. (Двічі)

Як я ся ти, мамцю, з тої хижи виберу,
Вшитку ту веселіст за собом заберу. (Двічі)

За собом, за собом, за свойом подобом,
За червеним личком, за своїм сердечком. (Двічі)

Била я весела, але не в тім рочку,
Пішла мі веселіст за гору височку.

За гору височку, за море червене,
Юж моє серденько не буде веселе.

Вийду я на гору і там собі стану,
Кому я ся кому до ручок дістану?

Стяли бучка, стяли, стяли зеленого,
Взяли за воячка милого мойого!

Єдного мі взяли, другого ся строят,
Чи тоти панове Бога ся не боят?

Одлетіло ябко в поле до тернячка,
Полишив мя шугай — пішов за воячка!

Бивай мі здорова ти, дівчино моя,
Не забивай о мі, коли ласка твоя,
Я в дорогу виїжджаю, на серденьку тугу маю,
З тобов розстаюся, на Бога здаюся.
Я в дорогу виїжджаю, на серденьку тугу маю,
З тобов розстаюся, на Бога здаюся.

Їдь, милий, в дорогу, дорога щаслива.
Я на каждім кроці буду ти жичлива,
Лем скоро вертай з дороги, знаєш ти добрі,
Же вороги нам на перешкоді, любитися годі.
Лем скоро вертай з дороги, знаєш ти добрі,
Же вороги нам на перешкоді, любитися годі.

Милий у дорозі коня напуває,
Несут йому вістку, дівча заручают,
«Нехай єй заручат, і так єї не звінчают,
Она мойом буде, не розлучат люде».
«Нехай єй заручат, і так єї не звінчают,
Она мойом буде, не розлучат люде».

Запровадив милий коника до двора:
Вийд же, дівчатонько, най побесідую.
Стою, стою — не виходит, певно она мном юж гордит,
Моя возлюблена певно заручена.
Стою, стою — не виходит, певно она мном юж гордит,
Моя возлюблена певно заручена.

«Чогос ти, дівчино, товди не казала,
Як ти все од мене подарунки брала?»
«Забирай си свої дари, глядай собі іншой пари,
Я в них не ходила, тебе не любила».
«Забирай си свої дари, глядай собі іншой пари,
Я в них не ходила, тебе не любила».

«Билас ти, дівчино, як на небі зірка,
А тепер зов’янеш, як ружова квітка.
Не раз, не два ти зав’янеш, як на мене оком глянеш,
Спомнеш мої слова — не будеш щаслива».
Не раз, не два ти зав’янеш, як на мене оком глянеш,
Спомнеш мої слова — не будеш щаслива».

Бива мене мати паличком з ліщини,
Жеби я не ходив до вадной дівчини. (Двічі)

А я си змудрував, паличку м попсував,
До дівчати м ходив, аж єм підскакував. (Двічі)

Дівчатко, дівчатко, зроблю я ти цяцько,
З ручками, з ножками, з сивими очками. (Двічі)

Янічку златовлас, цілуй моє личко,
А цяцько нам зробиш, як буду женичком. (Двічі)