А мій милий пішов пречки, (Двічі)
Ей, взяв мі ключик од сердечка. (Двічі)
Не мав з того нич радости, (Двічі)
Ей, взяв мі другий от любости. (Двічі)
Мила, мила, под же до ня, (Двічі)
Ей, бо я іду сой на коня. (Двічі)
Іду собі іншом стежком, (Двічі)
Ти будеш гвариц, же брат з сестром. (Двічі)
А люляй мі, люляй, дітино од Бога,
А жеби я тебе приколисац могла.
Кеби ти мі приснув хоцкі на годину,
Мала би я тебе за добру дітину.
А люлю мі, люлю, під зелену дулю,
Дуля ся розвиє, дітину прикриє.
Колисала бим тя і гводне і вночи,
Кебим ся дождала од тебе помочи.
А люляй мі, люляй, моє мале дітя,
Підемо до гаю, наберемо квітя.
Люляй же мі,люляй, мій квітку молодий,
Як ти мі вироснеш, подаш ти мі води.
А кілько то було той моєй утіхи,
Щом ся находила вліті на оріхи.
Погнівалам милого, не розмовлям до нього.
Маю я милого од нас недалечко,
Такий красний, гарний, як тото яблочко.
Так си красно співат, а ще краще танцює.
Барз красно співає і красно танцює,
Ручком обіймає, личко поцілує.
Перепросив Яничок, буде ставав на рушничок.
А звідси гора, звідси другая,
Меже тими гороньками сходила зоря.
Я собі гадав, що зоря зійшла,
А то моя дівчинонька по воду ішла.
Дівчино моя, напій мі коня.
Не напою, бо ся бою, бо щем не твоя.
Як буду твоя, напою ти два
З мурованой керниченьки, з нового ведра.
А кінь воду п’є, копитами б’є,
Утікай же, моя мила, бо він тя заб’є.
Дівчино моя, сідай на коня,
Поїдемо в чисте поле до мого двора.
А в моїм дворі штири покої,
Ще й п’ятая світличенька для нас обоїх.
А за нашом хижом сиви волчата. (Двічі)
Младий я ся женив, (Двічі)
Плачут дівчата.
Не ошукав я ся яко на віні. (Двічі)
Воли може продай, (Двічі)
Але жену ні.
Ой бо воли продаст за триста злотих, (Двічі)
Ой але жену ні (Двічі)
За сто дукатів.
Ой який то тяжкий тот стан малженьский, (Двічі)
Ой ищи тяжший, (Двічі)
Як камін млиньский.
Ой бо камін млиньский вера хлоп рушит, (Двічі)
Ой а стан малженьский (Двічі)
Лем Бог розлучит.