Бива мене мати паличком з ліщини,
Жеби я не ходив до вадной дівчини. (Двічі)
А я си змудрував, паличку м попсував,
До дівчати м ходив, аж єм підскакував. (Двічі)
Дівчатко, дівчатко, зроблю я ти цяцько,
З ручками, з ножками, з сивими очками. (Двічі)
Янічку златовлас, цілуй моє личко,
А цяцько нам зробиш, як буду женичком. (Двічі)
Бива любов, бива медже нами двома.
Розмива, рознесла (Двічі)
Тота бистра вода.
Бодай тота вода каменьом заросва,
Же она нашу любов (Двічі)
Розлива, рознесва.
Любосте, любосте, гіршас од болести.
Боліст перебуду (Двічі),
Любов не забуду.
Боліст перебуду г постели лежачи,
А любови не забуду, (Двічі)
По світу ходячи.
Бив мене муж
Три рази юж —
З віника дубчаком,
З лободи патичком —
Кість поламав.
А я, грішна, спати лягла,
Встала раненько,
Вмила личенько,
Поснідала:
З’їла вола, барана,
Гусочку і курочку,
Сімдесят поросят,
Індика, як бика, —
Ще була голодна.
Беру лен, беру лен, сама роса на нім,
Пішов мій миленький і я піду за ним. (Двічі)
Пішов мій миленький в далеку дорогу,
Та він мі принесе хустку тебетову. (Двічі)
Не буду лен брала, ани пристерала,
Бо мі моя мамця вечері не дала. (Двічі)
Ани обідати, ани вечеряти,
Не буду лен брати, ани пристерати. (Двічі)
Беру лен, беру лен, борозду за тижден;
Вибралам до краю, воз мене, шугаю!
Беру лен, беру лен, сама команичка,
Воз мене, шугаю, хоц я невеличка,
Хоц я невеличка, але я шумничка,
Стану коло бочка, яко фраїрочка.
Ой лене, мій лене, мій зелений лене,
Хто тя ту посіяв, най тя і вибере.
Посіяли його миленького ручки,
Я го буду брати стиха, помалючки.
Беру лен, беру лен, зимна роса на нім,
Пішов мій миленький і я піду за ним.