Категорія: Співанки

Ой ви, дівчата, ви мої,
Не хотьте замуж молоді.
Бо я молода замуж вийшла,
Тепер я знаю, що то біда!

За лихим мужем тра рано встати,
Обід зварити, хліб спекти,
Хату замести, води принести,
Та ще й до міста побігти.

З міста прибігла, а діти кричать,
А діти кричать так, аж страх!
А мій миленький прийшов п’яненький,
Побив начиня все на прах!

А одне кричить, бо хоче їсти,
А друге кричить — хоче спать.
А мій миленький, злий, ще й п’яненький,
Каже си люльку подавать.

Ой дітям їсти я подала,
І мужу люльку подала.
Тоді я була ще щаслива,
Коли я мужа не мала.

Я йому люльку запалила,
Низько з поклоном віддала.
Тоді я була ще щаслива,
Коли я мужа не мала!

Ой веселє, веселє, богацьке веселє,
А моє худобне, бо немам матери. (Двічі)

Ой якби моя мати з чорной земли стала,
То би мі богацке веселє справляла. (Двічі)

Ой веселенькам била,
Ой ниґда не плакала,
Ой закля я ся з тобом,
Ой милий, не кохала.

Ой як ми ся зачали,
Ой з тобою кохати,
Ой зараз мі почало,
Ой серденько плакати.

Ой плачте, очка, плачте,
Ой сльози не зроняйте,
Ой кого ви любили,
Ой того забивайте…

Ой в долинці шварне дівча, в долинці.
Як мі не даш праву ручку — умрем ті.
На, Яничку, на, на, на, бо я твоя дівчина,
Лем не умри, драга душе, до рана.

А як она праву ручку давала,
І так за ньов прегоречно плакала…
Не плач, мила, нє, нє, нє, не нарікай на мене,
Возьму я тя за три роки до себе.