ОЙ ТАМ ЗА ГОРОЮ, ТАМ ЗА КРЕМІННОЮ

Ой там за горою, там за кремінною,
Не по правд жиє чоловік з женою.

Вона йому стелить білу постілоньку,
А він їй рихтує дротяну нагайку.

Ой мужу, мій мужу, не бий мене дуже,
Моє біле тільце болить мене дуже.

Біла постілонька порохом припала,
Дротяна нагайка біле тіло рвала.

Ой мамцю, ой мамцю, що ти наробила,
Що мене, молоду, так занапастила!

Боялас ся, мамцю, що мя не згодуєш,
Дала за нелюба, а тепер бануєш.

Воліла бим, мамцю, гіркий полин їсти,
Ніж з отим нелюбом до вечері сісти!

Гіркий полин їла, тай ся не струїла,
До вечері сіли, три рази зомліла…

А де ж, моя доню, твоє біле тіло?
За нелюбом, мамо, воно почорніло.