Позначка: Мохначка Нижня

Мала мати сина,
Тай го оженила,
Гей, молоду невістку (Двічі)
Дуже не любила.

Виправила сина
В далеку дорогу,
Гей, молоду невістку (Двічі)
До поля, до льону.

Як вибереш льону,
То прийдеш додому.
Як не вибереш льону, (Двічі)
Не прийдеш додому.

Брала она, брала,
В поли ночувала.
Гей, і на своїм поли (Двічі)
Топольом зостала.

Приїхав синочок
З далекой дороги
І питається неньки: (Двічі)
Де моя миленька?

Возми ти, синочку,
Остру сокирочку,
Ид вирубай тополю, (Двічі)
Што на нашім полю.

Зарубав він єй раз —
Она не почула,
Гей, зарубав другий раз, (Двічі)
Она прогварила:

Не рубай ня, мужу,
Не рубай ня дуже,
Гей, бо я не тополя, (Двічі)
Лише твоя доля.

Бодай твоїй мамі
Так легко сконати,
Гей, што нас молоденьких (Двічі)
З пари розганяти.

Ишли рибаре на риби (Двічі)
До той глубокой долини. (Двічі)

Зашли они там на долє, (Двічі)
Нашли они там пахолє, (Двічі)

Зачали питац: Чиє є? (Двічі)
А єден каже: Возмем го! (Двічі)

А другий каже: Лишме го! (Двічі)
А третій на то нич не дбав, (Двічі)

Лем до рихтаря знати дав. (Двічі)
Вшиткими дзвонами дзвонили, (Двічі)

Жеби ся дівочки сходили. (Двічі)
А кажда пришла г’ віночку, (Двічі)

Лем та рихтарьова в чепочку. (Двічі)
Ой Ганцьо, Ганцьо, де вінец? (Двічі)

Шмарила лем го в Дунаєц. (Двічі)
А чого ж ти го шмарила? (Двічі)

Бом го нерада носила. (Двічі)
А взяли Ганцю за ручки, (Двічі)

Вивели єй там на лучки. (Двічі)
Мали ї стинац главичку. (Двічі)

Як мате стинац — стинайце, (Двічі)
Най отец, мати не плаче. (Двічі)

А отец, мати — слезами, (Двічі)
А фраїрове — жартами. (Двічі)

Закукала зозуленька за гором,
Заплакала пані молода за столом,
Млоди літа, млоди часи идте преч!
Злож віночок на клиночок, воз чепец!