Позначка: Висова

ІДЕМЕ, ІДЕМЕ, ДОРОГИ НЕ ЗНАМЕ

Ідеме, ідеме, дороги не знаме,
В калиновім лісі ночувать будеме.

Ідеме, ідеме і піском, і ледом,
А чей дістанеме палюночки з медом.

Ідем, ідем, згори до долини,
Ідеме глядати той новой родини.

Ідеме, ідеме, де дві свічки горят,
Будеме дуркати, а чей нам отворят.

Кед нам не отворят — даме коням сіна,
Будеме чекати, де Ванцьова жена.

ИШОВ ФУРМАН З ПОДОЛЯ

Ишов фурман з Подоля, (Двічі)
На качмарку заволав: (Двічі)

— Качмарочко молода, (Двічі)
Де єст добра господа? (Двічі)

— У мене єст господа, (Двічі)
Бо я сама молода. (Двічі)

Маю вино і пиво, (Двічі)
І оброчок, і сіно, (Двічі)

І дві дівки служебни (Двічі)
Для фурманів потребни. (Двічі)

— А, качмарко Маринко, (Двічі)
Налій же мі збан винка! (Двічі)

— Як же я ти наляц мам, (Двічі)
Кед подертий жупан маш? (Двічі)

— Хоц подертий мам, (Двічі)
Але мам грошей, яко пан. (Двічі)

— Як маш грошей, яко пан, (Двічі)
То я за тя дівку дам. (Двічі)

Ти би дівку давала, (Двічі)
А сама ся не брала. (Двічі)

Горці тримаш під лавом, (Двічі)
Заросли ти муравом. (Двічі)

А таліри під столом (Двічі)
Заросли ти барлогом. (Двічі)

ИШЛИ ДІВКИ НА СОБІТКУ

Ишли дівки на собітку,
Нашли собі чорну кітку.

Нім ся хлопці посходили,
Дівки кітку розхватили.

Не солену, не мащену,
Лем попелом потрясену.

І попелу дост не мали,
Лем од хлопців позичали.

А попелу дост по селу,
І куколю дост по полю.

Ой на Яна, на варґача,
Зарізали хлопці ґача.

Закся дівки посходили,
Хлопці ґача смачні зіли.

Ой на Яна, на карпеля,
Зарізали дівки теля.

Зак ся хлопці посходили,
Дівки теля розхватили.

Ой на Яна, на патлача,
Зарізали хлопці гача.

Зарізали, засмажили,
Дівкам хвостик залишили.

Ой на Яна, на курделя,
Зарізали дівки теля.

Зарізали, засмажили,
Хлопцям роги залишили!

З-ПОЗА ГОРИ МІСЯЦЬ ЗИШОВ

З-поза гори місяць зишов, (Двічі)
А з-за воріт шугай вишов. (Двічі)

По саді ся проходжає, (Двічі)
Та й сам собі так думає,
Же далеко милу має.

Ни мі до ней лист писати, (Двічі)
Ни мі до ней поїхати. (Двічі)

Буду до ней лист писати, (Двічі)
Так мя будут люде знати, (Двічі)

Не так люде, як сусіди, (Двічі)
Будут мати дост бесіди. (Двічі)

Ти, місяцю, світ мі ясно, (Двічі)
Ти, коничку, йди красно. (Двічі)

А як пришли перед врата, (Двічі)
Вишла мила красна, злота. (Двічі)

Коня взяла за узденьку, (Двічі)
А милого за рученьку. (Двічі)

Коня гвела до стайниці, (Двічі)
А милого до світлиці. (Двічі)

Коню дала вівса, сіна, (Двічі)
Миленькому-меду, вина. (Двічі)

Сама сіла застарана, (Двічі)
Свої очка заплакала. (Двічі)

А ци ти жаль вівса, сіна, (Двічі)
Ци милому меду, вина? (Двічі)

Ни мі не жаль вівса, сіна, (Двічі)
Ни мі не жаль меду, вина, (Двічі)

Але мі жаль того світа, (Двічі)
Жес мі змарнів мої літа. (Двічі)

ЗДАЛЕКА ЗМЕ ПРИЇХАЛИ, КОНІ СЯ НАМ ЗАМАЧАЛИ

Здалека зме приїхали, коні ся нам замачали,
Треба би нам ручничка повтерац коничка. (Двічі)

Наша млода довго спала та ручники не наткала.
Било взяти палицю, витрепати молодицю! (Двічі)

І сам не знам по што їду,ци по жену, ци по біду.
Як по жену — то на возі, як по біду — на телізі! (Двічі)

І сам не знам по што їду, ци по жену, ци по біду.
Як по жену — оженюся, як по біду — звербуюся. (Двічі)