Добре тому в Гамерици, що май жінки дві:
Єдна в краю при звичаю, а друга — при мі.
Добре їй ся поводит, до роботи не ходит,
В пецу палит, їсти варит і в лужку лежит.
А та друга в старім краю гірко бідує,
Пізно лігат, рано встає, діток годує.
Пише листи до нього: Приїд, мужу, до краю,
Плачут діти, хтят видіти татуся свого.
А він їй так відписує, же не приїде,
Не май гроши на шиф-карту, пішки не піде.
Бо дорога далека, а водиця глибока —
Спіткала мя гірка доля, не Гамерика!
До саду, дівчата, до саду,
Сіяти розсаду, розсаду!
Ище наша розсада не зишла,
Юж ся наша любов розишла.
Ище наша розсада не зишла,
Юж ся наша любов розишла.
Під грушку, дівчата, під грушку,
Сіяти петрушку, петрушку!
Ищи наша петрушка не зишла,
Юж ся наша любов розишла.
Ищи наша петрушка не зишла,
Юж ся наша любов розишла.
На лучки, дівчата, на лучки,
Сіяти павучки, павучки!
Ищи наши павучки не зишли,
Юж ся наши дівки розишли.
Ищи наши павучки не зишли,
Юж ся наши дівки розишли.
До нас, хлопці, до нас,
До нас, небожата,
Бо за нашом хижом (Двічі)
Пшениченька не жата.
Пшеничка не жата,
Овес не кошений,
До нас, хлопці, до нас, (Двічі)
Котрий нема жени.
Котрий нема жени,
Не буде мав жалю,
Як помашерує (Двічі)
До чужого краю.
Діти мої, діти, мала я вас дуже
Та сте ся розишли, як птахи з галузе.
Діти мої, діти, люблю всіх вас дуже,
Прилітайте додом на рідне галузе.
Дівчатко-квіточок, десь діло віночок?
Ходилам ся мити, впав мі на ярочок.
Діставай, діставай правом руком до дна,
Бо ти го дістанеш, як го будеш годна.
Діставай, діставай але юж не цілий,
Найгарніші квітки з нього відлетіли…