Blog

Витай Ісусе з Чистої Діви вроджений,
Витай нам Боже, у людськім тілі явлений. (Двічі)

Ти добротою понад усіми синами,
І безконечна Твоя опіка над нами. (Двічі)

Твоєї слави ми ще не бачим у яслах,
Тут твоя сила, мов та жаринка пригасла. (Двічі)

В славі Ти рівний Отцю і Духу Святому,
Хоч народився малесенький, Ісусику. (Двічі)

Своїм смиренням в нас, грішних, здійми окови,
Щоб в серцях наших настала влада любови. (Двічі)

Ягнятко Боже, ми Тебе просим, просим,
Серця ми наші Тобі жертвенно приносим. (Двічі)

Ісусе милий, не залишай нас без опіки,
І володій Ти з Отцем і Духом навіки. (Двічі)

Високо мі отец ой плоти погородив
Жеби я звечора ой до мивой не ходив. (Двічі)

Хоц би погородив од землі до неба,
А я до ней піду, ой, як мі буде треба. (Двічі)

А ним си не мислив, ой, в тім рочку женити,
Мусівас ми, Марисю, ой, штоси поробити. (Двічі)

Штоси поробити, ой, штоси поділати,
Бо я тя не думав, ой, того рочку брати. (Двічі)

Штос мі поробива, ой, штос мі подіява,
Маво мя за тобом, ой, зла біда не взява. (Двічі)

Што я ся находив, ой, што намісив бовота,
Вшитко то про тебе, ой, Марисю пелехата. (Двічі)

Заграй мі, гудачку, ой, на танец, на танец,
Бо мому парібству, ой, гнеска гвечер конец! (Двічі)

Недалеко піду, ой, лем без загороду,
По тото дівчатко, ой, што шварного роду. (Двічі)

Високий брежок, бистра водичка,
Напій мі, мила, мого коничка.
Вера не напою, бо я ся го бою,
Бо я малючка.

Бо твій коничок остро кований,
Покопав би мя підковочками;
Я би не виросла, замуж би не пошла,
Ганьба би била.

Ганьба би била мойому личку,
Же я остала старом дівочком;
Бо я не богата, не било би свата,
Ганьба би била.

Виросла мі черешенька в лесе,
А хто ж мені черешень принесе? (Тричі)

А мам си я милого під бочком,
Принесе мі черешень з торбочком. (Тричі)

Така єс си, моя мила, така,
Повідают, же любиш вояка. (Тричі)

Полюб же ти ґаздівского сина,
Будеш ходиц, як біла перина. (Тричі)

Вилетіла ластівочка зо скаля,
Зобудила мою милу зо спаня.
Ей, ци спиш ти, моя мила, а ци ні,
Моя ручка вироблена, твоя ні.

Моя мила, моя мила нич не рече,
Лем на пецу, лем на пецу ножки пече.
Штири фури, штири фури дров спалила,
А мі їсти, а мі їсти не зварила. (Двічі)

Ей, червений парубочок, як ружа,
Дай же мі го, Пане Боже, за мужа,
Довго бим ся Пану Богу молила,
Кед бим сой з ним вечерами гварила.