Blog

Бодай та корчмичка горе з димом пошла, (Двічі)
Бо моя фраїрка, моя наймиленьша
На танец, на танец, на танец не вишла.
Бо моя фраїрка, моя наймиленьша
На танец, на танец, на танец не вишла.

Грают в корчмі, грают, аж корчмичка дуднит. (Двічі)
А моя миленька, моя наймиленьша
Впала мі, впала мі, впала мі до студні.
А моя миленька, моя наймиленьша
Впала мі, впала мі, впала мі до студні.

Ани мі не грайте, ани не співайте. (Двічі)
Лем мі мою милу, мою наймиленьшу
Зо студні, зо студні, зо студні достаньте.
Лем мі мою милу, мою наймиленьшу
Зо студні, зо студні, зо студні достаньте.

Юж мі єй достали, юж єй витягнули. (Двічі)
Але юж не дихат, ани не позерат,
А моє серденько, а моє серденька навіки завмерат…
Але юж не дихат, ани не позерат,
А моє серденько, а моє серденька навіки завмерат…

Бог ся рождає, хто ж то може знати!
Ісус Му ім’я, Марія Му Мати!

Приспів:

Тут ангели нудяться, Рожденного бояться,
А віл стоїть трясеться, осел смутно пасеться,
Пастиріє клячуть, в плоти Бога бачуть
Тут же, тут же, тут же, тут же, тут!

Марія Му Мати прекрасно співає,
А хор ангельський їй допомагає!

Приспів.

Йосиф старенький колише Дитятко,
Люляй же, люляй, мале Отрочатко,

Приспів.

Тріє царіє од восток прийдоша,
Ливан і смирну, злото принесоша.

Приспів.

І ми Рожденному Богу поклін даймо,
Слава во вишних! — Йому заспіваймо.

Приспів.

 

Бистриця горіла, аж корчма дудніла,
Лосяне г ній пили та єй обронили. (Двічі)

Мишліла с мамічко, же ся мя не збудеш,
Я ти повідала, же плакати будеш. (Двічі)

Бо як тоді приде перша суботонька,
То ся ти покаже моя роботонька. (Двічі)

Хижу би замести, води би принести,
Постіль постелити, хижу веселити. (Двічі)

Як я ся ти, мамцю, з тої хижи виберу,
Вшитку ту веселіст за собом заберу. (Двічі)

За собом, за собом, за свойом подобом,
За червеним личком, за своїм сердечком. (Двічі)

Била я весела, але не в тім рочку,
Пішла мі веселіст за гору височку.

За гору височку, за море червене,
Юж моє серденько не буде веселе.

Вийду я на гору і там собі стану,
Кому я ся кому до ручок дістану?

Стяли бучка, стяли, стяли зеленого,
Взяли за воячка милого мойого!

Єдного мі взяли, другого ся строят,
Чи тоти панове Бога ся не боят?

Одлетіло ябко в поле до тернячка,
Полишив мя шугай — пішов за воячка!

Бивай мі здорова ти, дівчино моя,
Не забивай о мі, коли ласка твоя,
Я в дорогу виїжджаю, на серденьку тугу маю,
З тобов розстаюся, на Бога здаюся.
Я в дорогу виїжджаю, на серденьку тугу маю,
З тобов розстаюся, на Бога здаюся.

Їдь, милий, в дорогу, дорога щаслива.
Я на каждім кроці буду ти жичлива,
Лем скоро вертай з дороги, знаєш ти добрі,
Же вороги нам на перешкоді, любитися годі.
Лем скоро вертай з дороги, знаєш ти добрі,
Же вороги нам на перешкоді, любитися годі.

Милий у дорозі коня напуває,
Несут йому вістку, дівча заручают,
«Нехай єй заручат, і так єї не звінчают,
Она мойом буде, не розлучат люде».
«Нехай єй заручат, і так єї не звінчают,
Она мойом буде, не розлучат люде».

Запровадив милий коника до двора:
Вийд же, дівчатонько, най побесідую.
Стою, стою — не виходит, певно она мном юж гордит,
Моя возлюблена певно заручена.
Стою, стою — не виходит, певно она мном юж гордит,
Моя возлюблена певно заручена.

«Чогос ти, дівчино, товди не казала,
Як ти все од мене подарунки брала?»
«Забирай си свої дари, глядай собі іншой пари,
Я в них не ходила, тебе не любила».
«Забирай си свої дари, глядай собі іншой пари,
Я в них не ходила, тебе не любила».

«Билас ти, дівчино, як на небі зірка,
А тепер зов’янеш, як ружова квітка.
Не раз, не два ти зав’янеш, як на мене оком глянеш,
Спомнеш мої слова — не будеш щаслива».
Не раз, не два ти зав’янеш, як на мене оком глянеш,
Спомнеш мої слова — не будеш щаслива».