Автор: admin

Ганцьо, Ганцьо, біла ружа,
Не тра било тобі мужа,
Ани мужа, ни фраїра,
Било ходиць, як лелія.

Дівча, дівча, білий криштал,
Я до тебе волю дістав.
Якби мі тя хтіли дати,
Знав би я тя шанувати.

Ганічко, любічко, не кашлей,
Жеби мя при тобі не знайшли.
Бо як мя при тобі учуют,
Возмут мі калапец і чугу.
Бо як мя при тобі учуют,
Возмут мі калапец і чугу.

Возмут мі калапец з перками,
І тоту хусточку з квітками.
І тебе, дівчатко, і тебе,
Штоби я сам робив без тебе.
І тебе, дівчатко, і тебе,
Штоби я сам робив без тебе.

Ганічко, душечко, де ти бива,
Жес собі керпчики забрудива?
Бивам си в гаїчку,
Жавам там травичку,
Душе моя, душе моя.
Бивам си в гаїчку,
Жавам там травичку,
Душе моя, душе моя.

А я там зо три дни траву косив,
А керпці єм собі не заросив.
Бо я там грабав,
Набосо м чапав,
Душе моя, душе моя.
Бо я там грабав,
Набосо м чапав,
Душе моя, душе моя.

Гаєм зелененьким вода тече,
На яворі соловей щебече.
Там дівчина мила віночок увила
З барвіночку.

Слези проливала, як го вила,
А увивши на воду пустила.
Пливи, мій віночку, красний, з барвіночку,
За миленьким.

Голос чути в гаю всередині,
Аж ся стало страшно тій дівчині,
Узкою стежкою їдуть козаченьки
На вороних.

Ой мої панове, козаченьки,
Повічте мі правду, де миленький,
Ци го порубали, ци живого взяли
У неволю?

Г вишневим саду нихто не бивав, (Двічі)
Тилько козак, козак молоденький коня попасав (Двічі)

Коня попасав, дрібний лист писав, (Двічі)
І до свойой любой дівчини через люди слав. (Двічі)

Ой ти, дівчино, горда та пишна, (Двічі)
Чомус вчера ізвечера до мене не вийшла? (Двічі)

Ой ти, козаче, ти великий пан, (Двічі)
Не посилай через люди листів, тилько приход сам (Двічі)