Боже, Боже, што ся робит,
Ой а же паробок (Двічі)
Босий ходит.
Зложте дівки по дукатови,
Ой а купте скірні (Двічі)
Паробкови.
Боже, Боже, як хто глодний,
Ой а били ябка (Двічі)
На яблони.
Били слодки, били квасни,
Ой а в Волтушові (Двічі)
Дівки красни.
Сут велики, сут малицьки,
Ойа мают ґемби (Двічі)
Солодицьки.
Як єм єдну поцілував,
Ой а то м ся тижден (Двічі)
Облизував.
Боже, Боже, што лес мі дав, (Двічі)
Ой до серденька (Двічі)
Великий жаль.
До серденька, до мойого, (Двічі)
Ой не вийде мі (Двічі)
Нигда з нього.
Боже, Боже, што лес мі дав, (Двічі)
Ой ани я ся (Двічі)
Не сподівав.
А дав лес мі таку жену, (Двічі)
Ой штири воли (Двічі)
З ньом прижену.
Боже, Боже, нич не маме,
Лем на себе спозераме.
Ліпши наши два позори,
Як дачиї штири воли.
Ліпши наши два позори,
Як дачиї штири воли.
Штири воли тілько значат,
Як той ґрейцар, што ся качат.
Ґрейцар піде, розійдеться,
Наша любов не минеться.
Ґрейцар піде, розійдеться,
Наша любов не минеться.
Янчик, Янчик, што ся водит,
Же ти до ня не приходиш?
Чи тя вода примулила,
Чи тя інша отгварила?
Чи тя вода примулила,
Чи тя інша отгварила?
Гора, гора, горувата,
Моя мила волювата.
Хоц би мала і три воля,
Такой буде мила моя!
Хоц би мала і три воля,
Такой буде мила моя!
Боже, Боже, коли вечер прийде,
Коли милий із войни приїде? (Двічі)
Іде милий із войни додому,
Стрінув милу на сіннім порогу. (Двічі)
«Витай, витай, чорнобрива,
А чия ж то на руках дитина?» (Двічі)
«Вчера гвечер циганочка била,
І у мене дитину лишила.» (Двічі)
«Не так, мила, не так, чорнобрива
Не така то циганська дитина. (Двічі)
Бо циганська дитина чорнява,
А козацька дитина білява.» (Двічі)
«Гвойди, милий, із сіни до хати,
Буду тобі всю правду казати.» (Двічі)
«Мати, мати, дораднице, мати,
Дорад же мі, як милу скарати!» (Двічі)
Боже, Боже, з таким льосом
Взяв єм жену з кривим носом.
Як єй хочу цюлувати,
Мушу носом керувати.
Як єй хочу цюлувати,
Мушу носом керувати.
Што робити, што діяти,
Де з том женом ся сховати?