admin – Сторінка 75 – Молода Лемківщина

КРОКОМ, КОНІ, КРОКОМ, ГОРИ ТИМ ПОТОКОМ

Кроком, коні, кроком, гори тим потоком.
Черкают молодці, червона ружа попід моїм вокном. (Двічі)

Хоц би сте черкали зрана до вечера,
Я ку вам не вийду, червена ружа, бом юж заручена. (Двічі)

Краківська шинкарка
Пиво несе. (Тричі)
Лемківски воячки,
Напийте се,
Гей, ля тріля, напийтесе.

Мислиш, шинкарочко,
Же я малий, (Тричі)
Лем мі, качмаречко, пива налий,
Гей, ля тріля, пива налий!

Я си воячок,
Піняз мам дос. (Тричі)
Гей, ля тріля, як єден влос!
Гей, ля тріля, як єден влос!

Краківська касарня, широкий двір, (Двічі)
Проходится по ній миленький мій. (Двічі)

Він проходится і гірко плаче, (Двічі)
Аж ся та касарня ціла трясе. (Двічі)

Як ми ся до войска вибирали, (Двічі)
То наши мамуся барз плакали. (Двічі)

Ой мамичкоі наша, чом плачете, (Двічі)
Ви за нас до войска не підете. (Двічі)

Ой де ж бим я, де ж бим я не плакала, (Двічі)
Кед я вас так тяжко виховала. (Двічі)

Ой виховала тя, яко пташка, (Двічі)
До чужой (польской) армії за воячка. (Двічі)

Ищи єм не заспав-вставац мушу, (Двічі)
Свойого старшого слухац мушу. (Двічі)

То старший наш трубит на всі строни: (Двічі)
— Вставайте вояци мальовани! (Двічі)

Співається на мелодію пісні ШИРОКИЙ МОСТОЧОК ПОГИНАТСЯ

Антологія лемківської пісні /Упорядник М. Байко/. — Львів, Видавнича фірма «Афіша», 2005

Косит косец на луці, (Двічі)
Він ся припатрює, (Двічі)
Ци високо є сонце.

А сонце із полудня, (Двічі)
Вийд, дівчино, зараз,
Одпровад мя без ліс,
Бо розийцься мусиме.

А як ся розходили,
То жалосно плакали,
Єдвабном хусточком (Двічі)
Чорни очи втерали.

При хусточці трубач єст, (Двічі)
Трубач пригравує,
Пташок приспівує,
Така наша любов єст.

Копав, копав керниченьку,
Викопав я дві,
Любив, любив дівчиноньку,
Людям — не собі.
Ой жаль, жаль серцю буде,
Возмут єї люде — моя не буде!

А вже з тої керниченьки
Орли воду п’ют.
А вже мою дівчиноньку
До шлюбу ведут!
Ой жаль, жаль серцю буде,
Возмут єї люде — моя не буде!

Один веде за рученьку,
Другий — за рукав.
А я стою, сльози лию —
Любив та не взяв.
Ой жаль, жаль серцю буде,
Возмут єї люде — моя не буде!