За горком, за горком, але бо не за том.
Пасе ся когутик з курочком чубатом. (Двічі)
За Дунай, за Дунай, за ту тиху воду,
Мам я там фраїрку, як ту ягоду. (Двічі)
Прид, милий, прид, милий, але мі не одкаж,
Бо моє серденько засмучене єст зас. (Двічі)
За горами, за лісами лучка зелена.
Проходиться по ній мила, чорни очка ма.
Чорни очка ма, смутно на ня попатря,
Личко ся їй зруменіло, як ружа червена.
Чорни очка ма, смутно на ня попатря,
Личко ся їй зруменіло, як ружа червена.
Посіяв я яре жито — жав го не буду.
Полюбив я шварне дівча — брав го не буду.
Посіяти-не жати, полюбити-не взяти,
За фалечне любуваня Пан Біг заплатит!
Посіяти-не жати, полюбити-не взяти,
За фалечне любуваня Пан Біг заплатит!
За горами, за лісами
Танцювала Марияна з гусарами. (Двічі)
Вишли по ню отец і мац:
Мариянно, шварна панно, под додом спац! (Двічі)
Я не піду — идте сами,
Бо я буду танцювати з гусарами. (Двічі)
А в гусарів чорни очи,
Буду з ними танцювати до півночи. (Двічі)
Од півночи аж до рана
Зареклася Мариянна танцюваня… (Двічі)
За високу гору сонечко заходит,
Научився до нас єден млодий сокол ходиц.
Соколе, соколе, не ходь ти до мене —
Я дівчина молоденька і боюся тебе.
Дівчино, дівчино , не бійся ти мене —
Сокол нині-завтра піде і не зрадит тебе.
Не минуло тому і дев’ят місяців,
А в дівчини в колисочці малий сокол плаче.
А сокол той більше так і не вернувся,
Бодай єму темний гробик скоро отворився!
З неба зірка засвітила,
Вже зійшла золота.
Про Бога, про Христа всім возвістила.
Вже зійшла золота.
Про Бога, про Христа всім возвістила.
Над хатами заясніла,
В українських серцях
Про Христа, про Дитя загомоніла.
В українських серцях
Про Христа, про Дитя загомоніла.
І зраділи степи, гори,
Звеселіла земля,
Україна ціла і Чорне море.
Звеселіла земля,
Україна ціла і Чорне море.
І ми, браття, станьмо в колі,
Заспіваймо Христу,
Щоби спас Україну нашу з неволі.
Заспіваймо Христу,
Щоби спас Україну нашу з неволі.