В калиновім моїм лесє
Пташкове співают.
А юж мого миленького
На войну волают.
Волают, волают,
Коня му сідлают,
Як же тебе зохабити
В тім великим жалю.
Зохаблю тя, моя мила,
Уважай на себе,
Кед не прийду з рік, з два,
Не чекай на мене.
На войну поїду,
Тебе ту зохаблю,
А як верну додомоньку,
То тебе полюблю.
В калиновім лісі
Вода камінь несе.
Сидить на нім дівча, (Двічі)
Русу косу чеше.
Чеше вона, чеше,
І дитя колише.
До свого Яничка (Двічі)
Дрібні листи пише.
Пише вона, пише
Дрібнесеньку стрічку,
Що напише листок, (Двічі)
То кидає в річку.
Ой пливи, листочку,
Пливи за водою.
Запитай Яничка, (Двічі)
Чи він тужить за мною?
В калиновим лесє пташечки співают. (Двічі)
Юж мого милого на войну волают. (Двічі)
Волают, волают, коня му сідлают. (Двічі)
Якже тебе зохабити, в тім великім жалю… (Двічі)
На войну поїду, тебе ту зохаблю. (Двічі)
А як верну додомоньку, то тебе полюблю. (Двічі)
Зохаблю тя, моя мила. Уважай на себе, (Двічі)
Кед не прийду за рік, за два — не чекай на мене. (Двічі)
В зеленім гаю древко рубают,
Аж до Дунаю (Двічі)
Тріски падают.
Падают велки, падают мали,
Идь їх позберай, (Двічі)
Дівчатко шварне.
Идь їх позберай і кинь до огня,
Випер милому (Двічі)
Сорочку додня.
В п’ятницю намоч, в суботу випер,
В неділю рано (Двічі)
Милого прибер.
В неділю рано, як сонце сходит —
Юж мій миленький (Двічі)
Під перком ходит.
Кед би я знала, котра дарувала —
Зараз бим йому вершок зламала,
В пецу спалила.
Най мі не любит мого милого,
Най же си має (Двічі)
Кажда свойого.
В долині калина красно процвітає,
Не далас мі, мамусь (Двічі)
Кого я кохала.
Того, штом кохала, барз бим шанувала,
До серденька мого (Двічі)
Міцно притискала.
Де ся, Марись, збереш од своєй матери?
Мам надію в Бозі (Двічі)
І Васися при дорозі.