ОЙ НАГНУВСЯ ДУБ ВИСОКИЙ ПОНАД СТАВ

Ой нагнувся дуб високий понад став,
Ой по тобі жаль глубокий позістав.

Жовкне, в’яне дуб високий, тут то там,
Ти далеко, світ широкий, а я сам.

Ой дивлюся, дуб високий віти гне,
Чи часом тобі, кохана, жаль мене…

Листя в’яне, ворон кряче, сірі дні…
Кажуть люди, що ти плачеш по мені.

ОЙ НАВИСЛИ ЧОРНІ ХМАРИ

Ой нависли чорні хмари,
Нависли, нависли,
Не зийдеш ми, мой миленький,
Ни з гадки, ни з мисли.

Ой годину я заспівам,
А годину плачу,
Як я тебе, мой миленький,
Так довго не бачу.

ОЙ НАВЕРНИ МІ ВОЛИ

Ой наверни мі воли, ой, альбо не навертай,
Ой альбо ти мі, шельмо, голови не завертай. (Двічі)

Ой вломився мі дишлак, ой, медже волоньками,
Ой што ж я буду робив та з трьома фраїрками? (Двічі)

Ой єдна до вечері, ой, друга по вечері,
Ой третя по півночи, ой, што ма кари очи. (Двічі)

А повідж мі, дівчатко, ой, повідж мі докладні,
Ой чи мя любиш, чи ні, ей, бо зводиц неладні. (Двічі)

Ой а повідж, повідж, ой, або мі одповідж,
Ой а най я не ходжу, ей, на тот нижній конец. (Двічі)

Ой бо тот нижний конец, ей, розмарийом пахне,
Ой а моє серденько, ей, все до нього тягне. (Двічі)

Ой повідж мі, ей, повідж мі наразі,
Ой най мої коники, ей, не стоят на дрозі. (Двічі)

Ей, бо мої коники, ой, вельо мя коштуют,
Ой ани єдну нічку, ей, дома не ночуют. (Двічі)

ОЙ НА ЯНА, НА ЯНОНЬКА НЕ ПАЛЕНА СОБІТОНЬКА

Ой на Яна, на Янонька,
Не палена собітонька.

Не палена і не буде,
Док святий Ян не приїде.

Як святий Ян приїхавши,
Собітоньку розпаливши,

Тоді будем говорити,
Кого маєм з ким злучити.

Гоці, гоці на потоці,
Два голубці воду пили.

Пили, пили, скамутили
І на інші полетіли.

Сіли собі на явора
Тай зачали говорити.

Тай зачали говорити,
Кого мают з ким злучити.

А в Барана-гарний Петрусь,
А в Пелеха-красна Євця.

Треба би їх получити,
І на глога положити.

Як на глога, то на люде,
Шо май бити, то най буде!

ОЙ НА ЯНА, НА ЯНОНЬКА ГОРІЛА НАМ СОБІТОНЬКА

Ой на Яна, на Янонька, (Двічі)Горіла нам собітонька. Як горіла, так палала, (Двічі)Баба кабат стелепала! Не могла го одопрати, (Двічі)Мусіла го порубати! Співала Антося Боцян, село Маластів Антологія лемківської пісні /Упорядник М. Байко/. — Львів, Видавнича фірма «Афіша», 2005