Категорія: Співанки

Ванюсю, Ванюсю, ой я тобі не вірю,
Ци ми будеш любив, ой як ся зостарію? (Двічі)

Марисю, Марисю, можеш мі вірити,
Же я тя на старіст, ой не буду любити! (Двічі)

В штирнастім році смуток настав, (Двічі)
В штирнастім році смуток настав,
Першого серпня плач на край впав.
В штирнастім році смуток настав,
Першого серпня плач на край впав.

Бо ся на войну каждий збирав, (Двічі)
Бо ся на войну каждий збирав,
В суботу ввечер вже каждий знав.
Бо ся на войну каждий збирав,
В суботу ввечер вже каждий знав.

Прощай, мамуся, прощай мі раз. (Двічі)
Прощай, мамуся, прощай мі раз.
Добре я знаю — останній раз.
Прощай, мамуся, прощай мі раз.
Добре я знаю — останній раз.

Ой як я пішов до Львова, (Двічі)
Ой як я пішов до Львова,
Заболіла мя голова.
Ой як я пішов до Львова,
Заболіла мя голова.

А дали мене в ліс на варту.
Як стрілив канон понад гору
Як стрілив канон понад гору
Тай вдарив кулю у грудь мою.
Як стрілив канон понад гору
Тай вдарив кулю у грудь мою.

Потекла кровця річенькою (Двічі)
Потекла кровця річенькою
Аж до тихого Дунаєчку.
Потекла кровця річенькою
Аж до тихого Дунаєчку.

А в тім Дунаю бистра вода, (Двічі)
А в тім Дунаю бистра вода,
Там розмовляла жінка моя.
А в тім Дунаю бистра вода,
Там розмовляла жінка моя.

А діти плачуть, тата нема. (Двічі)
А діти плачуть, тата нема.
Хто ж нам пооре — тата нема!
А діти плачуть, тата нема.
Хто ж нам пооре — тата нема!

Хто ж нам пооре — прийде весна! (Двічі)
Хто ж нам пооре — прийде весна!
Хто ж нам покосит- прийдут жнива!
Хто ж нам пооре — прийде весна!
Хто ж нам покосит- прийдут жнива!

Хто ж нам покосит-прийдут жнива! (Двічі)
Хто ж нам покосит-прийдут жнива!
Хто ж нам змолотит — прийде зима!
Хто ж нам покосит-прийдут жнива!
Хто ж нам змолотит — прийде зима!

Хто ж нам змолотит — прийде зима! (Двічі)
Хто ж нам змолотит — прийде зима!
Ой Боже, Боже, тата нема!
Хто ж нам змолотит — прийде зима!
Ой Боже, Боже, тата нема!

В ширим поли студенечка, орли з ней пиют.
А юж мою наймиленьшу, (Двічі)
До шлюбу ведут.
А юж мою наймиленьшу, (Двічі)
До шлюбу ведут.

Єден веде за рученьку, другому єй жаль,
Третому ся серце крає, (Двічі)
Же він єй не взяв.
Третому ся серце крає, (Двічі)
Же він єй не взяв.

Сідит она за столиком, як ружовий квіт,
Посмотрила згори долов, (Двічі)
Змінився їй світ!
Посмотрила згори долов, (Двічі)
Змінився їй світ!

Чого ж плачеш, чом нарікаш, чого ж тобі жаль?
Того вінка зеленого, (Двічі)
Што ми Янчик взяв.
Того вінка зеленого, (Двічі)
Што ми Янчик взяв.

А чого ж ти не плакала, як він ти го брав,
Бо я собі так думава, (Двічі)
Же він жартував.
Бо я собі так думава, (Двічі)
Же він жартував.

В ширим поли береза стояла, (Двічі)
Береза стояла.

На березі зозуля кувала. (Двічі)
Зозуля кувала.

Питається зозуля берези, (Двічі)
Зозуля берези.

Чом ти біла, чом ти не зелена? (Двічі)
Чом ти не зелена?

Як же я маю зеленая бути, (Двічі)
Зеленая бути.

Кой підо мною стояли рекрути. (Двічі)
Стояли рекрути.

З-під коріння воду добували, (Двічі)
Воду добували.

З-під майора коня напували. (Двічі)
Коня напували.

Ти, майоре, ти великий пане, (Двічі)
Ти великий пане.

Пуст же ти нас всіх за вояками. (Двічі)
Всіх за вояками.

Бо вояки справедливи люде, (Двічі)
Справедливи люде.

При вояках шабелиця гуде. (Двічі)
Шабелиця гуде.

В темнім лісі, в гаю зелененькім, (Двічі)
Там пас коня козак молоденький. (Двічі)

А тим лісом дівчина ходила, (Двічі)
В зеленому гаю заблудила. (Двічі)

Ти, козаче, козаче-гультаю, (Двічі)
Вивед мене на дорогу з гаю. (Двічі)

Дав дівчині коника тримати, (Двічі)
А сам пішов дороги шукати. (Двічі)

Шукав, шукав до темної ночі, (Двічі)
Впала роса на темнії очи. (Двічі)

Сідай, дівча, на коника мого, (Двічі)
Поїдемо до роду твойого! (Двічі)