А пониже озера стоїт липа зелена,
А на тій липі, на тій зеленій
Три пташки співают.
Не били то пташкове, але кавалірове,
Намовляются до єдной дівчини,
Котрому ся достане?
Єден гварит: то моя, другий гварит: як Бог даст,
А третьому ся серденько крає,
Котрому ся достане?
А в тій новій коморі стоїт лужко зелене.
Ой ложе, ложе красне-зелене,
Хто на тобі спав буде?
Ой як буде старий спав, дай му, Боже, би не встав.
А молодий, красной уроди,
Бис му, Боже, здравля дав!
А під нашим оконечком красна заградка.
Гей, проходится моя мила по ній барз гарда, по ній барз гарда. (Двічі)
Прибератся на каждий ден, яко в неділю,
Гей, пише листи миленькому кажду годину, кажду годину. (Двічі)
А він же їй так відписав, же він єй не хце.
Гей, же він собі полюбує дівча шварненьке, дівча шварненьке. (Двічі)
Сідит мила за столиком, шати вишиват,
Гей, йде милий попід вікном, она умліват, она умліват. (Двічі)
Не умлівай, моя мила, — можеш ти мня мац,
Гей, як зозуля на Новий рік три раз закуват, три раз закуват. (Двічі)
Не звод ти мня, фалечник, бо я не глуха,
Гей, бо зозуля на Новий рік ниґда не кукат, ниґда не кукат. (Двічі)
Вшитко Пан Біг добре знає і так може дац,
Гей, же зозуля на Новий рік може закувац, може закувац. (Двічі)
А під нашим окенечком лучка зелена,
Квитне на ній розмария, білий квіток ма.
Приспів:
Гей, гей розмария, штом все тебе там виділа,
Кого я вірні любила, нич му не повіла.
Повідала твоя мама, же я худобна,
А мій милий таку глядат, што буде вірна.
Приспів.
Бодай би ви не мали ани ночи, ні дня,
Бодай би були страплени, як то тепер я.
Приспів.
А наш дружба коня не ма,
Бо го осідвати не зна.
Осідвайте йому рака,
Най сой сяде, но не з кряка! (Двічі)
А вшитки дружбове, ой, ой!
Барз велики панове!
Ба, співати не знают, ой,
Бо говосу нич не мают! (Двічі)
А на Яна, на Янонька,
Горіла нам собітонька.
Як горіла, так палала,
Баба кабат стелепала!
Не могла го одопрати,
Мусіла го порубати!
А на Яна, на Янонька,
Горіла там собітонька.