До нас, хлопці, до нас,
До нас, небожата,
Бо за нашом хижом (Двічі)
Пшениченька не жата.
Пшеничка не жата,
Овес не кошений,
До нас, хлопці, до нас, (Двічі)
Котрий нема жени.
Котрий нема жени,
Не буде мав жалю,
Як помашерує (Двічі)
До чужого краю.
Діти мої, діти, мала я вас дуже
Та сте ся розишли, як птахи з галузе.
Діти мої, діти, люблю всіх вас дуже,
Прилітайте додом на рідне галузе.
Дівчатко-квіточок, десь діло віночок?
Ходилам ся мити, впав мі на ярочок.
Діставай, діставай правом руком до дна,
Бо ти го дістанеш, як го будеш годна.
Діставай, діставай але юж не цілий,
Найгарніші квітки з нього відлетіли…
Дівчатко, што робиш в росі студеной?
Плету ти перко, плету ти перко з ружи червеной.
З ружи червеной, ой з майорану,
Прид же ти до нас, прид же ти до нас милий шугаю.
Дівчатко, дівчатко, повідж мі наразі,
Най мої конички, ей, не стоят на дрозі.
Бо мої конички вельо мя коштуют,
Ани єдной нічки, ей, дома не ночуют.
Ой Боже, мій Боже, на мою мамичку,
Же мя замуж дают таку невеличку.
Ни шити, ни прясти, ни хижу замести,
Корови не здою, ей, бо ся хвоста бою.
Ни мі серпом жати, ни мі з хлопцем спати,
Ой Боже, мій Боже, што буде почати.
Ой Боже, мій Боже, што я наробила,
Корови м продала, пінязі пропила.
Ой Боже, мій Боже, што ся набоженкам,
Коли я ся, коли, ей, доброти дочекам.
Казали мі піти з кониками на ніч,
Забив єм повісти дівчатку: Добраніч!
Добра ночка, добра, дівчино надобна!
І тобі ден білий, Яничку мій милий!
А під старим дубом-трава зеленіцька,
Так при добрім мужі-жена молодіцька.
На високій горі там ся дівча молит,
Червена, як ружа, о гардого мужа.