Десь бив, Янічку, десь бив до рана?
В Дебричині, при дівчині, сама казала.
Дівчино моя, напій мі коня,
Не напою, бо ся бою, бо м ще не твоя.
Дівчино моя, сідай на коня,
Повезу тя в чисте поле, до мого двора.
А в моїм дворі штири покої,
А п’ятая світличенька для нас обоїх.
Дес бив, Янічку, дес бив до рана?
В Дебречині, при дівчині, сама казала.
Сама казала, ручку подала,
Сама она на коника кантар складала.
Ден бим косив, ден бим косив, ден бим жав.
Жебим тебе, дівчино, собі взяв.
Ани коси, ани коси, ани жни,
Лем наважся, лем наважся, тай возми.
Ой на роваж, мамичко, на роваж,
Ой кому ж ти дівчатко виховаш?
Ой тобі то, миленький, тобі то,
Будеш мати женичку на літо.
Ой дівчино, чия ти, чия ти?
Підеш зо мном гуляти, гуляти?
Не питайся, чия я, чия я,
Як мя возмеш, піду я, піду я.
Де ти їдеш, Яничку, Яничку, на тим сивим коничку, коничку!
Недалечка, за Тису, за Тису, своїй милій дар несу, дар несу.
Ой сіяла Ганичка лободу, посилала Яничка по воду,
Ей, по воду студену, студену, там на лучку зелену, зелену!
Чи ти мене, Яничку, не знаєш, же ти нашу хатину минаєш?
Наша хата край води, край води, з високого дерева, з лободи.
Вилетіла ластівка зо скаля, зобудила нас вшитких зо спаня.
Дерева ся в садах розвивают, висов’яне нову яр витают.
Вилетіла ластівочка зо скаля, зобудила дівчатко зо спаня.
Кед ся тото дівчатко збудило, до яркой ся роботи пустило.
Орали би волоньки, орали, кеби мали орача з Висови,
Але мают зо світа, зо світа, не поорют до літа, до літа.
Ой на роваш, мамичко, на роваш, кому же ти дівчатко виховаш?
Ой тобі то, Яничку, тобі то, будеш мати фраїрку на літо.
День бим косив, день бим жав, день бим жав, я би таке дівча взяв.
Ани коси, ани жни, ани жни, лем зав’яжи тай возми, тай возми.
Де ся, Марусю, збераш? (Двічі)
Де ся, Марусю, збераш од своєї матери?
Де будеш ночувати, (Двічі)
Де будеш ночувати і вечерю вечеряти?
Мам я надію в Бозі (Двічі)
І Василя при дорозі.
Там буду ночувати, (Двічі)
Там буду ночувати і вечерю вечеряти.
Оглянь же ся за собом, (Двічі)
Як плаче мати за тобом.
Вийди за мною, матко, (Двічі)
Чим ся прибрала гладко.
Гладко, дитинко, гладко, (Двічі)
Як червене ябко.